Мізрах Ігор: чи законні кредити видані  в іноземній валюті?

На питання нашого видання відповідає експерт в питаннях економіки і права Мізрах Ігор Аркадійович.

Чому використання інвалюти як засобу платежу при обслуговуванні кредитів, виданих у іноземній валюті, є незаконним?

Згідно з п.п. г), п. 4, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»:

″Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;″

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу — ″використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) — використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються. ″

Таким чином, виконання зобов’язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом в іноземній валюті є використанням іноземної валюти як засобу платежу, відповів Мізрах Ігор.

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу: Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі — Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.″

У п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу зазначено, що: ″Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);″

Згідно з п. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю:

Національний банк України у сфері валютного регулювання: ″видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України″;

Згідно зі ст. 56 Закону України Про Національний банк України:

″Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.″

Необхідно розрізняти необхідність отримання ліцензії та порядок отримання ліцензії. НБУ наділений правом визначати порядок отримання ліцензій, але необхідність отримання індивідуальних ліцензій на право використання іноземної валюти як засобу платежу чи застави безумовно визначена п.п. г), п. 4, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу суперечить ст.ст. 5 і 11 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю та ст. 56 Закону України Про Національний банк України, оскільки НБУ може діяти тільки у межах чинного законодавства та не має повноважень відміняти дію законодавчих актів України.

Отже наявність генеральної ліцензії та дозволу НБУ на ведення валютних операцій є недостатньою підставою для використання іноземної валюти як засобу платежу, оскільки у п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю зазначено, що:

″Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. {Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006}.″

Таким чином, твердження представників банків-кредиторів та представників Національного банку України, що банки мали і мають право на підставі генеральної ліцензії та дозволу НБУ на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу без індивідуальної ліцензії є безпідставне з точки зору чинного законодавства.

Аналогічний висновок зробив Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Разводової С.С.(доповідач), суддів Плюшко І.А., Бернацької Ж.О. у Постанові у справі № 1/207 від 02 березня 2010 року:

″Крім того, як підставно зазначає заявник касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій незважаючи на чисельні заяви і клопотання відповідача, не надали оцінку тому, що в 2007 р. банківською ліцензією та дозволом ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу, в тому числі як такого, що може відноситись до поняття “інших операцій з валютними цінностями на валютному ринку України”, зазначеного в п.п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.2001 р. № 275, в редакції від 04.08.09 р., наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін спірного кредитного договору була обов’язковою. ″ Згідно з п.п. г), п. 4, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»:

″Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;″

Відповідно до п. 1.4 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу — ″використання іноземної валюти як засобу платежу (валютна операція) — використання іноземної валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов’язань або оплати товарів, що придбаваються. ″

Таким чином, виконання зобов’язань по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом в іноземній валюті є використанням іноземної валюти як засобу платежу.

Відповідно до п. 1.2 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу: Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі — Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.″

У п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу зазначено, що: ″Використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється:

якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями);″

Згідно з п. 1 ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю:

Національний банк України у сфері валютного регулювання: ″видає у межах, передбачених цим Декретом, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України″;

Згідно зі ст. 56 Закону України Про Національний банк України:

″Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом’якшують або скасовують відповідальність.″

Необхідно розрізняти необхідність отримання ліцензії та порядок отримання ліцензії. НБУ наділений правом визначати порядок отримання ліцензій, але необхідність отримання індивідуальних ліцензій на право використання іноземної валюти як засобу платежу чи застави безумовно визначена п.п. г), п. 4, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу суперечить ст.ст. 5 і 11 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю та ст. 56 Закону України Про Національний банк України, оскільки НБУ може діяти тільки у межах чинного законодавства та не має повноважень відміняти дію законодавчих актів України.

Отже наявність генеральної ліцензії та дозволу НБУ на ведення валютних операцій є недостатньою підставою для використання іноземної валюти як засобу платежу, оскільки у п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю зазначено, що:

″Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. {Пункт 2 статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3453-IV ( 3453-15 ) від 21.02.2006}.″

Таким чином, твердження представників банків-кредиторів та представників Національного банку України, що банки мали і мають право на підставі генеральної ліцензії та дозволу НБУ на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу без індивідуальної ліцензії є безпідставне з точки зору чинного законодавства.

Аналогічний висновок зробив Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Разводової С.С.(доповідач), суддів Плюшко І.А., Бернацької Ж.О. у Постанові у справі № 1/207 від 02 березня 2010 року:

″Крім того, як підставно зазначає заявник касаційної скарги, господарські суди попередніх інстанцій незважаючи на чисельні заяви і клопотання відповідача, не надали оцінку тому, що в 2007 р. банківською ліцензією та дозволом ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” не могло бути передбачено право на використання іноземної валюти як засобу платежу, в тому числі як такого, що може відноситись до поняття “інших операцій з валютними цінностями на валютному ринку України”, зазначеного в п.п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17.07.2001 р. № 275, в редакції від 04.08.09 р., наявність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу у однієї з сторін спірного кредитного договору була обов’язковою. ″

У ч. 1 ст. 524 ЦК записано, що: зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. У ч. 2 цієї ж статті записано, що: сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Однак ЦК не передбачено вираження зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України зобов’язання підлягає виконанню у національній валюті, а тому кредитні договори не відповідають вимогам зазначених норм ЦК України.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ст. 203 ЦК України.

Так за приписом ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Звідси випливає, що закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме:

відповідність змісту вимог вимогам закону;

додержання встановленої форми угоди;

правоздатність сторін за угодою;

у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, кредитні договори, у яких записані пункти, які вимагають погашення зобов’язань боржників (як фізичних, так і юридичних осіб) в іноземній валюті, порушують чинне законодавство про систему валютного регулювання і контролю і повинні бути визнані судами недійсними з усіма юридичними наслідками.

Окрім того, згідно з п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» «за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України» передбачено «штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій».

«Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України».

Отже, банки повинні нести фінансову відповідальність за порушення чинного законодавства та пограбування народу України, а посадові особи, які допустили такі порушення несуть адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 1 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Враховуючи вищевикладене, кредитні договори, у яких передбачено використання іноземної валюти, як засобу платежу, є недійсними, за що і треба боротися в судових інстанціях, наостанок повідомив Мізрах І.

Джерело: mizrakhigor.wordpress.com


Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s