Архив за месяц: Март 2019

МИЗРАХ ИГОРЬ. МОЙ ПАПА ВЫРУЛИТ

Вот настоящий продукт от настоящих мастеров своего дела.

Клип снят. Песня Сергея Жорова и Александра Матиенко «Мой папа вырулит» действительно получилась хитовая. А все начиналось в шутку… Вообщем, вспомнил молодость, когда стоял на сцене, играл и дурачился! Теперь, после премьеры клипа даже не вериться в то, что получился реальный ХИТ. В YOUTUBe клип был скачен 10.000 раз и прошёл ротацию на радио!!!!! Клип снят супер профессиональным режиссёром Алексеем Ясаковым по сценарию Анны Максимчук! И чтобы не писали ценители критики- нам нравится эта творческая работа! И мы ею довольны! Приятного просмотра!

Мой папа вырулит. Игорь Мизрах

И о том, как снимался клип (бэкстейдж);

История съемки клипа

ПРИПЕВ:

И это будет новый супер-хит,

Мой папа вырулит, он все вырулит.

От терминатор, он доктор Айболит.

Мой папа вырулит, он все вырулит

И это будет новый супер-хит,

Мой папа вырулит, он все вырулит.

От круче Рембо, круче чем Бред Пит.

Мой папа вырулит, он все вырулит

1 КУПЛЕТ:

Папу такого нигде не найти

Как ни верти, как не крути.

Папа на свете такой он один,

Самый надежный из всех мужчин.

Спикает инглиш в немецком фэрштейн,

По интеллекту почти что Энштейн

Взглядом своим он плавит броню

Да он сам, как броня и его я люблю

2 КУПЛЕТ:

С папой таким хоть куда, хоть в разведку,

Тигры дрожат, когда входит он в клетку.

С неба все звёзды подарит мне он.

Новенький купит последний ай-фон

Папу всегда и везде уважают,

Все за советом к нему приезжают.

Но главный секрет они все же не знают,

Дома за папу все Мама решает.

Припев

Проигрыш

Припев

Лист-звернення Ігоря Мізраха до Друга, Брата і навіть Супостата!      

На тлі подій, що огорнули нашу славну Україну я, Мізрах Ігор Аркадійович, як вільний громадянин вільної суверенної Держави  хочу звернутись до українського народу, до світової спільноти, і до російського агресора, який вже довгий час веде війну проти нас.  До написання цього звернення мене підштовхнуло моє серце, яке, як і у мільйонів українців, не може спокійно битись в грудях, коли нашу Державу пробують розірвати на шматки, коли наші сини й батьки гинуть на війні, коли під прикриттям влади орудують злочинні угруповання; не можу мовчати коли ненька Україна плаче нестримними слізьми.

Щодо назви:

-в братові вбачаю український народ, саме ми українці є одне одному братами і сестрами, а не як століттями навіювали, що братнім може бути сусідній народ;

-в друзях вбачаю істинно ті держави, які виявляють бажання допомогти новітньому становленню України;

-в супостаті, звісно ж — російського окупанта, та ще тих бандитів, які роздирають нашу Державу із середини.

Щодо звернення Мізраха, як простого громадянина і патріота великої Держави України. Багато хто мене знає і сприймає, як політичного експерта, юриста, громадського діяча, продюсера, та ще у багатьох амплуа. Дорогі співвітчизники , і ті, хто мене вважає недругом своїм. Я, найперше- є звичайним громадянином нашої Держави і цим пишаюсь понад усе. Я вважаю, що жодна посада або політична недоторканість не дає права бути вищим за інших. А тих, хто так не думає – я не сприймаю і не поважаю.

Тому, прошу Вас вислухайте мене, не нехтуйте словом свого брата!

Звернення

Найперше звертаюсь до найбільшого скарбу України – до нашого народу! Шановні українці! Нас останнім часом огорнули страшні події: на нашу державу напав російський агресор; країну охопили масштабні корупційні скандали та ще цілий ряд сумних потрясінь; політики, на яких ми дивились з надією не виправдали сподівань всього народу. Дуже хочу подякувати матерям, які дали нашому народові таких синів, що без сумніву стали на захист України. Дякую всім воїнам, що поклали свої життя заради нас із вами. Дякую всім солдатам, що зараз на передовій своїми мужніми грудьми бережуть наш сон. Дякую всім волонтерам, що не дають зневіритись нашим воїнам. Дякую і щиро прошу вибачення у дітей, які більше не побачать своїх батьків. Дякую дружинам, що гордяться своїми мужніми чоловіками. Дякую українському народові, що часто останнє віддає заради волі України. Низький уклін Тобі- Народе України!

Звертаюсь до Вас на тему виборів, до яких залишились лічені дні, та це ніяк не агітація за жодного з кандидатів. На мою думку, кожен в праві обирати сам. Я лише прошу проголосувати за того, до кого Ваше серце прихильне.

Обов’язково прийдіть на виборчі дільниці 31 березня та зробіть свій вибір, не дайте махінаторам  можливість скористатись вашим правом. Для тих, хто думає, що це не важливо звертаюсь окремо: ваш вибір може стати вирішальним у долі майбутнього цілої Держави. Запам’ятайте, саме ви і є частиною нашої країни, а нехтування голосуванням- це зневага до самих себе, до Держави.

Тож поважайте себе, поважайте Україну – у наших з вами руках наше майбутнє і майбутнє наших дітей. Тож нехтуючи правом голосу – ви нехтуєте майбутнім цілої країни. Тепер сподіваюсь ви розумієте, яка відповідальність покладена на вас!

Ще раз повторюю – прийдіть проголосуйте тільки за того кандидата, до якого лежить ваше серце і душа.

Ще одне прохання: будьте гордими, що ми українці, і ні в якому разі не продайтесь. Продаючи свій голос, ви зневажаєте всіх загиблих на Майдані, всіх тих, хто поклав свої життя на Сході України у війні з агресором, всіх тих українців, які істинно хочуть бачити нашу Державу квітучою і щасливою.  Не будьте «Іудами» і не продайте Україну за «30 срібняків».

І ще одне та найважливіше: після дня виборів не станьте маріонетками в чужих руках. Може бути всяке, і хтось із невдоволених програшем кандидатів спробує розхитати ситуацію, щоб неправовим методом посісти найвищий державний пост. Та запам’ятайте, будьте виважені, оцінюйте все об’єктивно, знову ж прислухаючись до свого серця. Бо керуючись емоційними закликами ми можемо піти брат на брата, і повірте – це якраз і буде програш України!

Якщо ми станемо маріонетками, цим скористається агресор. Я не закликаю вас сприйняти будь-кого, як переможця. Я наголошую, що ні в якому разі конфлікт інтересів не має вирішуватись сутичками. Потрібно все вирішити в межах правового поля. І це є єдиним правильним рішенням. Тому, закликаю перед тим, як зробити щось погане завжди думайте про наслідки!

Наступний абзац мого звернення буде адресований всій світовій спільноті. Шановні наші друзі! Я дуже надіюсь, що ваше ставлення до України зумовлене виключно повагою і бажанням бачити нас сильною і міцною Державою. Надіюсь, що ваша любов не є просто прикриттям своєї боязкості до російського агресора, що ваша підтримка не є метою вберегти себе  за рахунок наших воїнів. Запам’ятайте, якщо ми вам потрібні лише як щит, то це позор для вас. Ми сильна нація. Ми зупинимо агресора і на нашій території запанує мир та спокій. Тому, прохання: якщо ваша мета – це сильна Україна, то робіть рішучіші кроки нам на зустріч.

Звертаюсь до всіх кандидатів в Президенти 2019 року. Якщо хоч хтось із вас спробує використати народ в своїх брудних цілях, знайте, зло завжди повертається, а влада через горе народу буде знищена тим же ж народом!

Звертаюсь до правоохоронних органів. Якщо ви підете проти народу, вас чекає виключно поразка. Далеко в історію не потрібно заглядати… Просто згадайте Революцію Гідності!

І окремо звертаюсь до підлеглих цих ручних генералів. Якщо вам дадуть завдання йти проти народу, знайте, серед нас будуть ваші матері, батьки, діти, сестри! Тому, вам порада: будьте з народом!

Звернення до російського агресора на чолі з Путіним. Український народ- єдиний, неподільний, сильний, незалежний, і ми ніколи не відмовимось від України. Запевняю, ми стоятимемо до останнього подиху, вам не здолати народ України. Наша нація є непоборною! Тому раджу забирати свою нечисть із Донбасу і Криму! Раджу згадати світову історію, там ви знайдете такий факт, що жоден загарбник не правив щасливо, адже слава побудована на крові, обов’язково обливає цією  кров’ю саме тих, хто її прагне! Вбиваючи наших і своїх синів на Донбасі, вас обов’язково чекатиме розправа від свого же народу.

Слава Україні!                                                    

З повагою Мізрах Ігор!

«Здавай білет Мішенька! Не чекають тебе в Україні!». Міхеілу Саакашвілі чітко натякнули, що в Україні він зайвий- політичний аналітик Ігор Мізрах

Нещодавно, а саме  12 березня в інтерв’ю Дмитро Гордону Міхеіл Саакашвілі (за яким за тягнеться великий шлейф приставок «екс» : Президент Грузії, громадянин Грузії, політик України, громадянин України, голова Одеської  ОДА, соратник П.Порошенка, та ще цілий ряд)  заявив,  що повертається в Україну. Для цього він вже навіть має квиток на 1 квітня. Головною метою свого приїзду він назвав  боротьбу проти свого колишнього друга і соратника Петра Олексійовича Порошенка, який за його словами програє виборчі перегони, але не Конституційними методами все ж спробує відвоювати найвищий державний «трон». В своєму інтерв’ю він на весь голос заявляв, що являється саме тою людиною, яка стримає і переможе чинного главу, можна назвати це все простіше – він уявив себе «суперменом», який має знищити зло, а ним за його переконаннями є Порошенко.

Багатьох критиків і простих людей з народу виступ Саакашвілі називають банальним піар ходом. Він розуміє, що не маючи соратників  в Україні при перетині кордону він з легкістю може проміняти «країну тюльпанів» на «фешенебельний номер» однієї із українських колоній. Тому своїми словами він наче закликав: « Мішенька ваш друг… Ну, запросіть хтось мене… Ну, хоч хтось…». Було добре видно, як він нахвалює то Зеленського, то про Тимошенко тепле слово закине, і про решта кандидатів жорстко не висловлюється, крім звісно – Порошенка.

Ця людина є політичним гастарбайтером і йому мало важливі цінності народу, якому він, начебто, клянеться служити – його основна ціль завжди була лише влада. Саме це і зрозуміли наші кандидати і вже пройшло багато часу, а обійми для нього не відкрив ніхто. Наші політики самі захланні до влади, а Міхо бунтар, нестабільний в поглядах, ним неможливо управляти – це суперечить «цінностям» наших кандидатів на пост Президента.

Як ми вже розуміємо, з кожним днем шанси Саакашвілі знайти соратника серед віп кандидатів стають все меншими. Та навіть практично зводяться до нуля. Його не хочуть бачити ні прихильники Порошенка, ні «антипорошенківці». Донедавна це виявлялось лише словами, та на днях прихильні до Порошенка структури СБУ і ГПУ відновили кримінальні провадження проти лідера політичної партії «Рух нових сил». Про це заявив його адвокат Руслан Чорнолуцький. Він оприлюднив лист від Генеральної прокуратури, в якому йдеться про відновлення розслідування, яке здійснювало Головне слідче управління СБУ у м. Києві та Київській області. Це розслідування відновили відповідно до постанови прокурора від 1 березня 2019 року. Нагадаємо, що його звинуватили у порушенні статті 256 Кримінального кодексу України(сприяння учасникам злочинних організацій та приховування їхньої злочинної діяльності). Йому інкримінують тісний зв’язок із бізнесменом-втікачем часів Януковича Сергієм Курченком, який за даними правоохоронних органів переховується в Російській Федерації.

Як ми бачимо, Порошенко був готовий до такого розвитку сценарію (повернення Саакашвілі) і мав вже заготовлений козир. А слова Міхеіла, що його не будуть затримувати 1 квітня лише пусті балачки, першоквітневий жарт.  Навіть якщо правоохоронні органи перестануть підпорядковуватись теперішньому Главі Держави, то постанову все-рівно ніхто не відміняє. Таким чином його будуть змушені затримати до подальшого вияснення обставин, а це вже додатковий час для Петра Олексійовича щоб продумати свій наступний крок. Так що, можна вважати, що у грі: «Порошенко – Саакашвілі» на даний час явно перемагає чинний Президент України, та підкреслюємо, що це не гарантує йому перемоги на виборах.

З небажанням Порошенка і компанії бачити Саакашвілі в Україні ми вже розібрались, це всім явно зрозуміло. Та перейдемо до противників Петра Олексійовича, які б мали скористатись фразою: « Ворог мого ворога — мій друг» , явно дали зрозуміти, що не всі вороги шоколадного олігарха можуть стати їхніми друзями. Так, як ми вже зауважили, що екс-Президента Грузії ніхто не запрошує – «ні свої, ні чужі», та більше навіть навпаки — і інша сторона йому явно вказала щоб він не сунувся в Україну. Таку заяву зробив, як в народі говорять, прихильник Юлії Тимошенко – Арсен Аваков. Він чітко вказав,  що Саакашвілі навіть в літак не пустять, тому що в нього судова заборона на в’їзд в Україну. А його заяву і шоу з білетом назвав звичайним «піаром за 300 доларів».  Таким чином ми явно розуміємо, що Аваков проти, і навіть якщо спроба приїхати в нашу державу екс-Голови Одеської ОДА буде, то вона залишиться тільки спробою і не більше.

Тепер підсумуємо: як ми бачимо із заяв, що зробили правоохоронні структури схиляємось до думки, що Саакашвілі 1 квітня не буде на території України. Звісно, в нього є колосальне бажання прорватись до влади, та воно скоріш за все залишиться тільки бажанням. Адже сутність ексцентричного грузина знає не тільки Порошенко, а й вся верхівка українського політичного бомонду. І ніхто не горить бажанням взяти в друзі «бомбу сповільненої дії». Тому, можливо, Міхеілу Саакашвілі краще не ризикувати із поверненням в Україну? Адже йому явно тут будуть не раді наші найвищі політичні чини.

Політичний експерт,

Мізрах Ігор

Всі засоби хороші: як бабця радикалів рятувала або черговий передвиборчий піар хід Ляшка!- політичний експерт Мізрах Ігор

20 березня у будинку уряду по вул. Грушевського під головуванням Прем’єр-міністра України  Володимира Гройсмана відбулось засідання, на якому розглядалось ряд питань, серед яких було доцільність продовження контракту з головою правління НАК «Нафтогаз України» Андрієм Коболєвим.

Останнім часом щодо цього питання утворилась дуже напружена атмосфера. Адже шалена зарплатня і преміальні Коболєва спричинили велике незадоволення серед простого  народу і більшості політиків. До незадоволених належить і сам Прем’єр-міністр Володимир Гройсман, який неодноразово заявляв, що в період війни, та й взагалі, такі виплати є просто грабежем України. І попри заяви багатьох політиків, що Коболєв «зручний» йому, все одно не відступав від своєї чіткої позиції.  І неодноразово заявляв, що має намір не продовжувати контракт із діючим головою НАК «Нафтогаз України» і оголосить на цю посаду конкурс.

Та все ж наглядова рада разом із Коболєвим пішли на компроміс і погодились на умови Глави Уряду, в яких вказано зменшення окладу вдвічі і припинення місячних преміювань, і крім цього прописані чіткі завдання з термінами виконання. А в разі порушення умов договору Кабмін і наглядова рада НАК «Нафтогаз України» розірве співпрацю з паном Коболєвим. Керувався Гройсман в продовженні договору виключно тим фактом, що діючий очільник «Нафтогазу» дійсно проявив себе як хороший менеджер, і за короткий час із збиткового підприємства перетворив підпорядковану структуру в досить прибуткову. Єдиним залишалось тільки владнати питання надзвичайно високих зарплат, що і було досягнуто.

Та розгляд цього і інших запитань в цей день виявилось не найцікавішим, що було на засіданні. Головною подією став «Хрестовий похід» в Кабмін всюдисущого радикала і одного із кандидатів на пост Президента Олега Валерійовича Ляшка. Забігаючи наперед хочу сказати, що після цього вояжу інтернет переповнився пікантними коментарями (не в обіду Ляшкові – це висловлення народу), ось кілька з них : «Погано мамка виховувала…»; «Пиарщики, где вы раньше были!»; «Вспомнил блин за 2 недели до выборов»; «Скотиняка пиарится перед выборами» — це лише маленька частина толерантних, а є, м’яко кажучи,ще багато «фраз широкого профілю застосування» . Звісно, були і позитивні відгуки прихильників Олега Валерійовича, та їх, нажаль, одиниці. Хочу підкреслити, щоб ніхто не вважав, що моя думка про Олега Ляшка є упереджена, — подивившись відео і прочитавши коментарі після (це посилання на відео в YouTube: https://www.youtube.com/watch?v=GNAeaDSxVL4 ) розумний українець зробить висновок, що прихід Ляшка на засідання Кабміну є нічим іншим, як звичайним піаром.

Питання «Коболєва» не сходить з уст ЗМІ вже досить довгий період, а головний радикал вирішив втрутитись лише на фазі «коли все вирішено». Та забігаючи знову наперед хочеться сказати, що на засідання він прийшов не підготовлений, і крім свого тембру голосу нічим новим не здивував, а навпаки, сталось так, що Гройсман його потуги просто помножив на нуль. Це можна побачити в другій частині «дебатів» Прем’єра і головного радикала ( посилання на відео:  https://www.youtube.com/watch?v=v5T-wt2-M1Q&feature=youtu.be?utm_source=TeleGr&utm_campaign=News&utm_medium=Channel) .

Та все ж коли я писав фразу: «…нічим новим не здивував» — я був не зовсім правий. Адже піком виступу була заява Ляшка, що в Кабмін їм допомогла прорватись 84-річна бабця. (Надіюсь, що з бабцею все добре, але чим він думав?…Старша жінка, могло бути всяке: тиск, серце і тому подібне. Це ж все-таки емоційний стрес). Саме так, Олег Валерійович для свого піару нехтує всіма етичними нормами, адже радикально настроювати і використовувати у своїх іграх довірливих пенсіонерів, будемо чесні, є неправильно і нетолерантно до людей похилого віку. І, на мою думку, те що Ляшко цю бабцю представив, як щит і еталон боротьби, не додасть йому балів, ні як кандидату в президенти, ні як простій людині.

Хочеться ще зазначити, що вся піар кампанія Олега Валерійовича побудована саме на таких бабцях, жінках і дітях, тобто, він так хоче підкреслити, що з народом, а його головна мета бути «Месією» для слабких. Та напрошується запитання: « Чому Олег Валерійович  простих людей нагороджує своїми візитами лише перед виборами? Чому саме перед виборами він згадує про жінок з дітьми, про пенсіонерів і розказує, що вмить все «порішає»? Що, сидячи у ВР його не мучать незахищеність і умови життя народу? ».

Взагалі про Ляшка можна констатувати такий факт, що він не любить критики і діалогів, адже всі його виступи переважно закінчуються монологічними нападами. Свідченням цього може бути навіть його сторінка  у Фейсбук. У більшості  кандидатів доступ до коментування виступів є відкритим, а у радикала — ні. Та й виступ у Кабміні більше нагадував підготовлений монолог, де він чітко завчив, що має сказати, тобто обгадити всіх крім себе. Та в кінці своїх слів трохи «загальмував» — за сценарієм, скоріш за все, він мав красиво піти. Але – не пішов, що явно йому не пішло на користь. Бо дальше Гройсман виставив його, м’яко кажучи, необізнаним і не інформованим в політично-економічному житті України.

Так, на питання Прем’єра, чому Ляшко при зустрічах питає людей яка в них зарплата чи пенсія і після того не оперуючи жодними економічними даними обіцяє в кілька раз більше – радикал промовчав. І більше того, після слів Гройсмана: «Давайте розділяти відповідальну політику і невідповідальну» — він напевно пошкодував, що прийшов або що не пішов скоріше. Думаю, що коли Ляшко обіцяє комусь підняття зарплат, пенсій, субсидій – то він просто має на увазі чітко тих людей, кому це говорить(останнє речення — іронія). А якщо узагальнити, то його слова — звичайний популізм. Ще в своїх претензіях пан Олег згадав «Турбоатом» — те відео ще раз підтвердило, що він банально не орієнтується, що відбувається на політично-економічній арені нашої держави.

Звісно, можна ще детальніше, розібрати і прокоментувати дії Олега Валерійовича Ляшка і його спробу «дебатів» з Володимиром Гройсманом, та вважаю це даремною тратою часу. Адже я для себе, як і більшість народу зробили вже давно висновок. Вояж і спроба зриву засідання Кабінету Міністрів – це звичайний і банальний піар хід головного радикала країни. Який, нажаль, для самого Ляшка, дуже легко і швидко прорахували українці. Лише хочеться додати – використання людей похилого віку  для здобуття своїх сумнівних цілей є ганебним і неприпустимим.

Надіюсь, що хоч Гройсман попіклувався про бабусю (на відео було чути, як він просив когось допомогти їй: відвезти додому, глянути як вона…).

Хочу звернутись до людей, що запримітили від мене багато іронії в сторону Олега Ляшка. Це не є його навмисним висміюванням – це є моє сприйняття його, як людини і політика.

Адже мені дуже не подобаються люди, які заради піару не гребують нічим, а особливо пенсіонерами. Ще одним важливим фактом моєї іронії є його поведінка – для мене це не поведінка серйозного політика. Серйозний політик не дозволить собі увірватись на засідання Кабміну і без чіткого обґрунтування вести не зовсім зрозумілий монолог, а в процесі коли вже давно говорить – кричати: «Вимагаємо слова…вимагаємо слова…».  Та найганебнішим із цього всього є необізнаність і несправедливі звинувачення. Така людина істинно викликає іронію – і це так щоб не образити….

Політичний експерт,

Мізрах Ігор

Ігор Мізрах: Поляки в шоці від високих українських зарплат! Високих – у прямому значенні слова

Після перипетій із заробітною платнею керівника НАК «Нафтогаз» України Андрія Коболєва у журналістів з’явився великий інтерес до результатів перевірки зарплатних відомостей ще ряду чиновників. Хоча всі розуміють, що зарплата — не єдиний дохід високопосадовців, але все ж інтерес не стає меншим.

І з кожним днем ми все більше дізнаємось, яка ж багата наша держава… Але українські акули пера не самотні в цьому прагненні — польські колеги не відстають. Так, польське видання «Dorzeczy» зацікавилося заробітною платою колишнього депутата Сейму, а сьогодні громадянина України і виконувача обов’язків голови «Укравтодору» Славоміра Ришардовича Новака.

Славомір Новак у Польщі був депутатом Сейму, а також за часів правління Дональда Туска очолював схожу на «Автодор» структуру. Він відповідав за транспортні плани та інвестиції при підготовці до «Євро-2012». Одним із його найбільших діянь у сусідній країні є фундаментальна реформа польської залізниці. Що стосується його діяльності в Україні, то 19 жовтня 2016 року він був призначений Кабінетом Міністрів України на посаду в. о. керівника «Укравтодору».

Та популярності йому надала не його трудова діяльність, а неочікуваний хід, який він зробив також у жовтні 2016 року – прийняв громадянство України. Але, будемо відверті, ні його призначення на цей пост, ні те, що він став українцем за паспортом, ніяк не вплинуло на стан доріг, а вони, на жаль — як би це м’якше сказати, – ну в дуже поганому стані.

Що ж стосується високих українських зарплат — будемо відверті, поляки мають від чого бути в шоку. Цілком можливо, що польських політиків давно «жаба душить» від того, як дорого український народ оцінює потуги наших чиновників. Так, із досліджень польського видання «Dorzeczy» випливає, що Новак за минулий рік на своїй новій посаді заробив близько 1,7 млн грн.

А на своїй посаді в Польщі він протягом року отримував не більше 1,15 млн грн. Та поляків більше здивував факт, що в Україні в. о. керівника «Укравтодору» заробляє більше за їхнього Прем’єр-міністра. Порівняємо місячні оклади цих чиновників: Матеуш Моравецький (Прем’єр-міністр Польщі) отримує 115 тис. грн (звісно, у злотих), а Славомір Новак (в. о. керівника «Укравтодору») — 177 тис грн. Та й це для громадян Польщі не найбільший сюрприз. Найбезглуздішим, на їхню думку, є те, що середня зарплата пересічного українця становить 6,36 тис. грн, до того ж у країні йде війна – а все одно знаходяться кошти для божевільних зарплат високопосадовців.

Адже Новак отримує у 28 разів більше, ніж середньостатистичний українець. При цьому не забуваймо, що в нас багато людей ще й досі отримують лише мінімальну зарплату.

Втім, мова не тільки про Славоміра Новака — у багатьох високопосадовців в Україні зарплати необґрунтовано високі. Звісно, можна зараз ганьбити тих людей при владі, які дозволяють собі такий нелогічний розподіл бюджету України, та все ж спробуємо їх зрозуміти (хоча, думаю, не варто) і обґрунтувати їхню «благодійність». Так, наші високі чини спробували залучити топ-менеджерів для розвитку держави, а взамін проявили неабияку щедрість, проте якщо реально глянути на стан держави, то скажемо відверто: вони занадто щедрі за наші з вами кошти.

Ця влада думала, що коли залучить іноземців і засипле їх грошима, то враз усе зміниться на краще – це якщо дійсно влада хотіла добра. Та, як завжди, не врахували, що в нас корупція процвітає на всіх рівнях, і один топ-керівник у цілій структурі нічого не змінить сам. Для цього йому потрібна допомога: треба прибрати корупцію з очолюваних структур в особах кумів, сватів і братів тієї же влади, що його призначила. 

А тепер спитаємо себе: це реально? Ми що, настільки наївні, щоб повірити, що таке може бути? Отож-бо й воно. Цілком очевидно, що призначення Новака і йому подібних зроблені просто про людське око — для Європи і для простих та довірливих українців. Тому можна впевнено сказати, що ці призначення даремні, і будуть вони такими доти, доки Україна не розпрощається з кумівством. Та все ж якщо припустити, що беремо на посаду топ-менеджера (національність не має значення), то оплату його праці потрібно здійснювати по-іншому.

Наприклад, так: із людиною, яка хоче обійняти якусь конкретну посаду, потрібно підписати контракт. У ньому можна прописати ставку (відповідно до стандартів; це може бути просто видаток на прожиття плюс певна сума — в жодному разі не захмарна) та оплату за певні виконані завдання (виконання яких має перевірити комісія з профільного міністерства разом із представниками активістів). Крім того, у поставленому завданні мають бути підзавдання з чіткими датами виконання. У випадку порушення чиновником умов контракту роботодавець зобов’язаний розірвати контракт в односторонньому порядку без жодних компенсацій, а можливо, ще й зі штрафними санкціями — і т. д.

Держава повинна платити тільки за фактом виконаних робіт – досить «любити» всіх «топ-топ»-менеджерів і просто дарувати їм гроші. Дивно: сидять у високих кабінетах серйозні дядьки – а елементарних чинників для підвищення ефективності господарювання не знають (або, скоріше за все, не хочуть знати). Та якщо влада хоч трішки зверне увагу на описану вище пропозицію (розумію, що вона недосконала, її можна доопрацювати), то в реальності зможе дати поштовх до позитивних змін. Хоча мріяти, думаю, не варто – бо це їй невигідно. Владі невигідно, щоб Україна розвивалась і стала сильною державою.

Політичний експерт

Ігор Мізрах

Мизрах Игорь: Срыв президентских выборов! Реальность или пиар Порошенко? Чего ждать?

Ко дню украинского волеизъявления осталось 10 дней, и чем ближе к этой дате, тем градус борьбы становится выше. И это неудивительно — на кону самый важный государственный пост. Уже сейчас смело можно назвать эти выборы одними из самых грязных за всю историю независимости Украины, и это еще без самого голосования. Честно, даже трудно представить, что нас ждет 31 марта и на днях после этой даты. В этой предвыборной гонке кандидаты облили грязью друг друга не то что с ног до головы, но и еще залили эту гадость друг другу в горло.

Несмотря на большое количество кандидатов, многие люди эти выборы ассоциируют с двумя исходниками, а именно: Порошенко против Коломойского (Тимошенко / Зеленский) или Порошенко против Путина (России). Второй вариант привил людям сам Петр Алексеевич. Я бы назвал это несколько иначе, а именно — «за Порошенко» и «против Порошенко». Потому что, без преувеличения можно говорить, что действующий глава государства во многих случаях манипулирует словами и фразами, такими как: «если не я, то Путин», «если не я, то не видать вам Европы», «только я знаю, как прекратить войну»,«у меня есть четкая стратегия развития Украины»,«все против меня, потому что я против Путина», и тому подобное.

Мы понимаем, что Порошенко является неудобным для Путина (хотя и на это есть претензии), и это вовсе не означает, что другой кандидат, который придет к власти будет «руки целовать» главе Кремля, а может наоборот, следующий президент проявит себя лучшим главнокомандующим и нанесет сокрушительный удар по оккупантам наших земель. Поэтому верить всему, что говорит П.Порошенко не нужно, он, как и любой другой кандидат просто манипулирует ситуацией в свою пользу. Да и отвергать такой тот факт, что действующий глава государства является правым, также не стоит.

Выборы — это система манипуляций, где правду умножают на ноль и стараются подать только то, что выгодно одной из сторон.

Такой факт, как тотальная борьба против Порошенко давно наяву народа, и сторонники и противники конечно это воспринимают по-разному. Если принимать во внимание рейтинги, где Порошенко то второй, то третий — опираться на них явно не нужно. И все же большое количество людей верят (также подтверждает статистика) в победу действующего президента или хотя бы выход во второй тур выборов. А такая ситуация явно не в пользу противникам шоколадного олигарха, к которым можно отнести и Путина, и Коломойского со своими «подчиненными», и простых антипорошенковцев. Поэтому, по словам главы государства, враги перешли к еще более жестким шагов, чтобы не допустить его даже во второй тур.

Так, в течение последних путешествий по регионам с акциями протестов главу государства преследуют «Нацдружинники» и «Нацкорпус», часто их присутствие порождает схватки. Петр Алексеевич на счет этих людей высказывается однозначно: то выдает, что поддерживает их мнение, то называет их антинационалистами.

Так и среди народа — в первые дни акций эти молодые люди вызвали симпатии, и с каждыми последующими действиями они явно себя компрометируют. Многие их уже просто называют «титушки под прикрытием». Их цель заключается в дестабилизации порядка в государстве перед выборами, а Порошенко их обвиняют в служению Путину.

Я больше склоняюсь к тому, что эти люди дополнительный план «другого манипуляторв», это на случай если победа не достанется кому-то из его кандидатов. Это своего рода игра на опережение и намек Порошенко: не дадим ему занять столь желанный пост. Эту мысль можно еще аргументировать тем, что МВД относится очень лояльно к «Нацдружинам». А значит, что у Авакова все «под контролем». Были бы это реально пророссийские мстители, думаю что не так спокойно министр МВД наблюдал бы за этими акциями.

17 марта на очередной встрече с электоратом П.О.Порошенко заявил, что ведутся попытки сорвать выборы президента 2019 года. Одним из реальных доказательств является дестабилизация политической ситуации со стороны «Национального корпуса» и «Нацдружин». Он заявил, что эти люди провоцируют правоохранительные органы ради порождения конфликта, они хотят, чтобы со стороны главы государства была применена грубая сила. И руководитель Украины четко дал понять, что такого подарка он им не даст. И в то же время (мало кто обратил внимание на это) дал понять, если так будет продолжаться, то с этими людьми будут бороться настоящие националисты, патриоты Украины. По его словам это звучало так: «Наш ответ — это наша с вами многотысячное противостояние, борьба за государство, сборы настоящих украинских патриотов».

Этими словами он дал понять, что не намерен сдаваться, а это значит, что жесткие противостояния еще впереди.

Если реально опираться на все факты, то нельзя явно подтвердить мнение Порошенко о том, что выборы сорвут. Больше можно предположить, что первый тур таки состоится, а уже после его результатов Украину ждет «неизвестность».

До сих пор было понятно, что при выходе во второй тур пары «Зеленский — Тимошенко» действующий глава отправиться на поиски нового дома, и как мы видим еще есть «порох в пороховницах» и он не будет сдаваться. И скорее, все-таки будет пара «Порошенко — Зеленский / Тимошенко», а при таком варианте Украину, к сожалению, будет лихорадить.

Плохо то, что на этот раз будут «биться все в кучу». А главными зачинщиками будут титушки с двух сторон. Но больше всего снова пострадает обычный народ. Только возникает вопрос: «Стоит за кого-то из них бороться? Разве они это заслужили?»

Хочу обратиться к народу Украины: «Не поддавайтесь на манипуляции ни одного из кандидатов, не идите «брат на брата», перед тем как что-то плохое сделать- задумайтесь! Ведь если в реальности будем драться между собой, то Путин этим точно воспользуется. А тогда уже значения не будет иметь кто Президент — Зеленский, Порошенко или Тимошенко, тогда уже будет поздно … »

Давайте учиться на прошлом опыте. Ведь он нам был дан свыше не просто так!

Политический эксперт,

Мизрах Игорь

Украинский несмешной цирк, или кто унижает Украину? — Мизрах Игорь

Украинское государство проживает 28 лет своей независимости, и к сожалению народ не почувствовал себя счастливым. Причиной этому является колоссальное количество негативных факторов, среди которых коррупция, социальная незащищенность, сплошная бедность, низкие зарплаты, высокие коммунальные платежи и др .. Но основным фактором является наша коррумпированная власть во всех ее проявлениях, которая из года в год, от выборов к выборов никак не становится лучше.

Разговоры о полной перезагрузка власти является простым пафосом, что сводится к одному: переход с одной должности на другую. При этом просто происходят рокировки и не более того. Этот «обмен креслами» проходит на всех уровнях и во всех структурах, поэтому мы не только не двигаемся вперед, а в лучшем случае топчемся на месте, и в основном, откатываемся назад.

Шагами назад смело можно назвать такие события, как коррупционный скандал в «Укроборонпроме», отмена статьи 368-2 (незаконное обогащение), схемы подкупов избирателей, полное и позорное унижение ГПУ, СБУ и НАБУ, и еще ряд других событий.

Отмена Конституционным судом статьи 368-2 (незаконное обогащение) шокировало не только украинцев, но и сторонников Украины во всем мире. Именно, принятие Верховной Радой этой статьи, было одним из основных требований предоставления Украине безвиза . Разве не на Майдане и на войне на востоке лучшие сыны Украины отдали свои жизни за то, чтобы в государстве процветала коррупция, а абсолютное большинство людей жила в нищете? Мы пришли к тому, что Украина признана самым бедным государством в Европе. Президент быстренько подготовил новый прект Закона «О незаконное обогащении», но все прекрасно понимают, что нынешняя Верховная Рада, как и Президент не заинтересованы в его скорейшем принятии. Таким образом, уголовную ответственность избежали бывшие высокопоставленные люди государства: Насиров, Продан, Труханов и другие.

Следующей весомой пощечиной стал скандал в «Укроборонпроме». Большего унижения в глазах мирового сообщества и издевательства над людьми, которые защищают Родину произойти не могло. Такого от украинской власти не ожидал даже Путин. Это просто маразм: весь цивилизованный мир поддерживает Украину в войне с агрессором, воины на фронте погибают, а кучка друзей Президента грабит украинскую армию. Да еще и не просто грабит, а гордо раздает взятки ГПУ, СБУ и даже НАБУ, созданное специально для борьбы с коррупцией в высших эшелонах власти. Главным цирком является то, что несмотря на большую огласку, пока, виновники отделались просто легким испугом, заплатив залог как раз из средств, которые смогли своровать. А про чиновников, ответственных за оборонку, кроме снятого с должности заместителя секретаря СНБО, компаньона Президента по бизнесу Гладковского-Свинарчука (без намека на возбуждение против него уголовного дела), речь вообще пока что не идет. Европейские политики отмечают, что если бы подобное произошло в действительно демократическом государстве, то уже был бы целый ряд отставок высших должностных лиц. А от себя добавлю — в Китае давно бы все «решили» этот вопрос расстрелом на площади. То, что ни Президент, ни ГПУ, ни СБУ , ни НАБУ не смогли решить это дело кардинально, говорит о том, что по уши в этом сами замешаны. СТЫД.

По СБУ, ГПУ и НАБУ — это просто огромный провал … Провал не только для Укрвины, но и для Европарламента, депутаты которого в большинстве, поддерживают наше государство и верили в искренность намерений Президента и правительства в утверждении европейских ценностей, основанных на соблюдены правопорядка и законности. Приобщение к европейскому сообществу и вступление в НАТО невозможно без реформирования экономики, правоохранительной системы и всех сторон жизни государства.

Последние события показали, что настоящих реформ нет, а коррупция пронизала насквозь все органы государственной власти. Но, к сожалению, наши славные СБУ, ГПУ и НАБУ не взялись за борьбу, а просто оседлали коррупцию. Их смело можно назвать соучастниками коррупционных дел, которые они по своим служебным обязанностям расследовали ..

И сколько бы Генпрокурор Луценко не рассказывал о том, что прокуратура ведет борьбу с коррупцией и преступники будут наказаны, ему уже никто не верит …

СБУ по делу с Оборонпромом вообще оказалось лояльной и спокойной — ее сотрудники просто тихонько брали взятки и молчали.

И наибольший резонанс вызвало причастность НАБУ — органа, который именно создавался для борьбы с такими преступлениями. С журналистского расследования стало ясно, что Антикоррупционное бюро является каким-то проходным двором, где есть придворные внештатные сборщики дани. Одним из таких оказался Евгений Шевченко — общий друг НАБУ и преступников из «Оборонпрома». Если трезво взглянуть со стороны то видно эта структура «по уши в нечистотах». Сначала они открестились от участия Шевченко в деле, а потом поняв, что он начнет давать показания и потопит всех — взялись его приписывать в качестве положительного героя. Непонятно то, что фамилий с НАБУ прозвучало несколько, а отстранили только двух детективов …

Если в целом описать, что сейчас происходит в этих структурах (СБУ, ГПУ и НАБУ), то можно просто назвать это «игрой в футбол». Эти структуры «футболят» от себя вину, перекладывая на других. Каждый сейчас работает на выживание — им банально хочется прикрыть свои задницы. К сожалению, ни один из руководителей этих структур не поступил действительно по-европейски — не подал в отставку. Они все просто отговариваются и отгораживаются: «да есть оборотни в погонах, знал бы раньше знали, то приняли бы меры»…

Уважаемые руководители — проблема взяточничества в возглавляемых структурах это только ваша вина и если не можете навести порядок — оставьте должность по несоответствию ее занимать.

Подводя итог скажу: Уже прошло 5 лет со времени трагических событий на Майдане, которые должны стать залогом становления новой Украины, и как видим положительных изменений нет. Власть просто опустила наше государство в хаос, коррупцию и экономическую нестабильность.

Власть, которой доверили государство, просто оседлала все «черные схемы» обогащения и с помощью ручных СБУ, ГПУ и НАБУ чувствует себя в полной безопасности. А о скандале в «Оборнпроме» понятно одно: до выборов никого никого не накажет. Поэтому надеемся, что народ выберет Президента, который не возглавит коррупцию, а станет ее уничтожать.

Политический эксперт, аналитик,

Мизрах Игорь

Український несмішний цирк, або хто принижує Україну?- Мізрах Ігор

Українська держава проживає 28 рік своєї Незалежності, та нажаль народ не відчуває себе щасливим. Причиною цьому є колосальна кількість негативних чинників, серед них: корупція, соціальна незахищеність, суцільна бідності, низькі зарплати, високі комунальні платежі та ін.. Але основним фактором є наша корумпована влада у всіх її проявах, яка з року в рік, від виборів до виборів ніяк не стає кращою.

Розмови про повне перезавантаження влади є простим пафосом, що зводиться до одного: переход з однієї посади на іншу. При цьому просто відбуваються рокіровки і не більше того. Цей «обмін кріслами» проходить на всіх рівнях і в усіх структурах, тому ми не те що не рухаємось вперед, а в кращому випадку топчемось на місці, і в основному, відкатуємось назад.

Так, кроками назад сміливо можна назвати такі події, як корупційний скандал у «Оборонпромі», скасування статті 368-2(Незаконне збагачення), схеми підкупів виборців, повне і ганебне приниження ГПУ, СБУ і НАБУ, та ще ряд інших подій.

Скасування Конституційним судом статті 368-2 (Незаконне збагачення) шокувало не лише українців , але й симпатиків України в усьому світі. Саме прийняття Верховною Радою цієї статті, було однією з основних вимог надання Україні безвізу. Хіба ж не на Майдані і на війні на сході, кращі сини України віддали своє життя за те, щоб в державі і надалі процвітала корупція, а абсолютна більшість людей жила у злиднях? Ми дійшли до того, що Україну визнано найбіднішою державою у Європі. Президент швиденько підготував новий прект закону «Про незаконне збагачення», але всі прекрасно розуміють, що нинішня Верховна Рада, як і Президент не зацікавлені у його найшвидшому прийнятті. Таким чином кримінальної відповідальност уникнули колишні високопосадовці: Насіров, Продан, Труханов та інші.

Наступним вагомим ляпасом став скандал в «Укроборонпромі» . Більшого приниження в очах світової спільноти та знущання над людьми, що захищають Батьківщину, статись не могло. Такого від української влади не очікував навіть Путін. Це просто маразм: весь цивілізований світ підтримує Україну у війні з агресором, воїни на фронті гинуть, а купка друзів президента грабує українську армію. Та ще й не просто грабує, а гордо роздає хабарі ГПУ, СБУ та навіть НАБУ, створеному спеціально для боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади. Найголовнішим цирком для світу є те, що не дивлячись на великий розголос, наразі, винуватці відбулись тільки легким переляком. А щодо високопосадовців, відповідальних за оборонку, крім знятого з посади заступника секретаря РНБО компаньона Президента по бізнесу Гладковського-Свинарчука (без натяку на порушення проти нього кримінальної справи), мова взагалі не йде. Європейські політики зазначають, що якби подібне відбулось в дійсно демократичній державі, то вже була б ціла низка відставок найвищих посадових осіб. А від себе додам – в Китаї давно б все «вирішили» розстрілом на площі. Найогидніше те, що ні Президент, ні ГПУ, СБУ та НАБУ не можуть вирішити цю справу, бо по вуха в ній самі. СОРОМ.

Щодо СБУ, ГПУ і НАБУ – це просто величезний провал… Провал не тільки для Укрвїни, але й для Європарламенту, депутати якого у своїй більшості, підтримують нашу державу, вірять у щирість намірів Президента і уряду в утверджені європейських цінностей, що базуються на дотримані правопорядку і законності . Долучення до європейської спільноти та вступ до НАТО неможливий без реформування економіки, правоохоронної системи і всіх сторін життя держави.

Останні події продемонстрували, що справжніх реформ немає, а корупція пронизала наскрізь всі органи державної влади. Та нажаль, наші славні СБУ, ГПУ і НАБУ не взялись за боротьбу, а просто осідлали корупцію. Їх сміливо можна назвати співучасниками корупційних справ, які вони за своїми службовими обов’язками розслідували..

І скільки б Генпрокурор Луценко не розповідав про те, що прокуратура веде боротьбу з корупцією і злочинці будуть покарані, йому вже ніхто не вірить…

СБУ у справі з Оборонпромом взагалі виявилось лояльною і спокійною – її працівники просто тихенько брали хабарі і мовчали.

Та найбільшого резонансу визвало причетність НАБУ – органу, який саме створювався для боротьби із такими злочинами. Із журналістського розслідування стало зрозумілим те, що Антикорупційне бюро є якимось прохідним двором, де є придворні позаштатні збирачі данини. Одним із таких виявився Євген Шевченко – спільний друг НАБУ і злочинців із «Оборонпрому». Якщо тверезо глянути зі сторони то видно ця структура «по вуха в нечистотах». Спочатку вони відхрестились від участі Шевченка у справі, а потім зрозумівши, що він почне свідчити і потопить всіх — взялись йому приписувати участь як позитивного героя. Незрозумілим є те, що прізвищ із НАБУ прозвучало декілька, а відсторонили тільки двох детективів…

Якщо в цілому описати, що зараз відбувається в цих структурах (СБУ, ГПУ і НАБУ), то можна просто назвати це «грою у футбол». Ці структури «футболять» від себе вину, перекладаючи на інших. Кожен зараз працює на виживання – їм банально хочеться прикрити свої зади. Нажаль, жоден із керівників цих структур не поступив справді по-європейськи – не подав у відставку. Вони всі просто відговорюються: «так є перевертні в погонах, знав би раніше, то прийняв в би міри».

Шановні керівники – проблема хабарництва в очолюваних структурах це тільки ваша вина і якщо не можете навести лад — залишіть посаду за невідповідністю її займати.

Підводячи підсумок скажу: Вже пройшло 5 років з чвсу трагічних подій на Майдані, які мали б стати запорукою становлення нової України, та як бачимо позитивних змін немає. Влада просто опустила нашу державу в хаос, корупцію і економічну нестабільність.

Влада, якій довірили державу, просто осідлала всі «чорні схеми» збагачення і за допомогою ручних СБУ, ГПУ і НАБУ почуває себе у повній безпеці. А щодо скандалу в «Оборнпромі» то до виборів нікого так і не покарають. Тому сподіваємось, що народ обере Президента, який не очолить корупцію, а стане її знищувати.

Політичний експерт, аналітик,

Мізрах Ігор

Мизрах Игорь: НАБУ заработало. К чему бы это? Кто повлиял на восстановлении эффективности бюро, или кто-то желает его уничтожить?

В последнее время в Украине мы стали свидетелями многих коррупционных и политических скандалов. К сожалению, главными героями в большинстве случаев оказались «не последние» лица нашего государства. Среди них даже приписывают злодеяния самому президенту Петру Порошенко, которого обвиняют в прикрытии коррупционных схем в «Укроборонпроме», а также информации об участниках скандала (подчеркиваю). Этим мы уже наелись вдоволь, о этом можно прочитать и услышать почти на каждом «столбе». Возвращаюсь к подчеркнутому: за выражение «участники скандала» можно поблагодарить журналистов и прессу, но объявить позор нашим правоохранительным органам. Это выражение уже давно должно было быть заменено на — «обвиняемые» или хотя бы на «подозреваемые». Поэтому, целью политической аналитики хочу остановиться на не менее виновных в этих делах действующих лицах. К ним смело можно отнести: СБУ, ГПУ и НАБУ (хотя и неприятно это констатировать, но это факт). Если СБУ и ГПУ ранее неоднократно запятнаны скандалами из негативных сторон в других «областях», то НАБУ (к сожалению, или к счастью — думаю и то, и другое плохо) — впервые показало себя, как коррумпированный орган.

Честно, наблюдая за руководителями СБУ, ГПУ, НАЗК, САП и другими высокопоставленными лицами стало очень стыдно за Украину. Потому что многие из них просто радовались и наслаждались фактом, что НАБУ наконец запятнано. Некоторые прямо говорили — «А нет святых, у нас все преступники, все воруют и Антикоррупционное бюро не исключение …».

Знаете, именно такие руководители высших эшелонов правоохранительных органов обрекли наше государство на то, что мы сейчас имеем. На то, что наше государство возглавила рейтинг самы коррумпированных государства мира и заняли одно из первых мест в этом списке. Но, вместо того, чтобы этому радоваться, они должны были плакать.

Абсурд — эти люди рады тому, что их дети будут жить в коррумпированном государстве. То, что НАБУ подозревают в связях с высшим руководством «Укроборонпрома» — это прежде всего их вина, потому что с появлением бюро у этих людей в первую очередь стояла цель сделать этот орган таким же как и они. Они выбрали путь не равняться на НАБУ, а наоборот приравнять бюро к себе. И как видим, бюро не справилось с огромным давлением соблазнов.

После разоблачения фактов об участии бюро в скандале уже прошло достаточно времени. Как мы заметили, сначала НАБУ от «своего участия в связке с «Укроборонпромом» было в трансе», и долго не могло прийти в себя. И все же, думаю, получив хорошую взбучку, взялись за отбеливание своей репутации. Можно предполагать, что президент и вся верхушка власти просто поняла, что Антикоррупционное бюро нельзя «сливать». Если это произойдет — Порошенко как и многим политикам надо вывешивать белый флаг и на их политической карьере можно будет поставить «большой крест». А о европейском направлении надо будет забыть надолго, если не навсегда.

Европейская политическая элита уже «заточила зуб» из-за отмены статьи 368-2 (незаконное обогащение), а крах НАБУ — это полное аннулирование противодействия коррупции. Такое развитие событий дискриминирует всех украинских политиков и всю нашу страну. Европа все наши конвульсии к желанию жить лучше расценит, как банальную ложь.

Непременно хочу добавить, что отмена 368-2 для НАБУ можно расценивать в двух аспектах: первый — большая «свинья», а именно-основание со стороны власти; второй — большой плюс: закрытие дел, которые они бы не довели до логического завершения в силу своей «политической импотенции». Второй для них выглядит интереснее, ведь частично снимает вину за бездействие.

В настоящее время НАБУ реально «взялось за голову», проводит расследование одно за другим, и как удивительно — результативно. А председатель бюро Артем Сытник, будто-бы вдохнул новую жизнь. Думаю, ему дали «второй шанс».

К примеру, приведу несколько последних дел:

1. 14 марта. НАБУ объявило 7 подозрений в хищении 15 га особо ценной земли стоимостью 44 млн. Грн. в селе Гатное Киево-Святошинского района.

2. 16 марта. Возбуждено дело против следователей Нацполиции за получение взятки в размере 50 тыс. Долларов.

3. 4 марта. НАБУ предотвращает попытке компаний-участниц коррупционной схемы на таможне избежать ответственности.

4. 11 марта. Мэру Одессы Геннадию Труханову сообщено о подозрении в внесении недостоверной информации в электронные декларации за 2015 и 2016 годы. Действия должностного лица квалифицированы по ст.366-1 Уголовного кодекса Украины.

5. 4 марта задержание действующего и бывшего директоров государственного предприятия «Спецтехноэкспорт» и еще трех экс-чиновников по подозрению в растрате 2.225.000 долл. США (55.500.000 грн). В этот же день им сообщено о подозрении в совершении преступления, предусмотренного ч.ч. 2, 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Уголовного кодекса Украины.

Вопрос один: сможет ли НАБУ так же результативно закончить хорошо начатые дела !? Или снова результат будет один-танцевали, танцевали и не поклонились … ???

Сейчас реально можно увидеть интенсивную работу Антикоррупционного бюро, и не будет ли их деятельность предвзятой? Эта структура в настоящее время попытается взять народ количеством дел, и это не плохо. Но главное, чтобы их работа была справедливой, чтобы под горячую руку для статистику не попали невинные люди. Также считаю, что без раскрытия больших и громких дел в них будущего не будет.

Относительно их участия / неучастия в борьбе с коррупцией в «Оборонпроме» считаю, что не нужно топить полностью структуру. Конечно, вычислить и наказать виновных обязательно. Считаю, что Артем Сытник исправит ситуацию и таки выведет НАБУ с этой «грязи». У него просто нет выбора, ведь на кону стоит существование бюро и репутация целого государства. Поэтому, сейчас всеми правдами и неправдами не только Сытник и Порошенко будут отстаивать правомерность действий структуры в деле в «Оборонпрома», а к этому присоединятся ГПУ, СБУ и та же САП не сбавит обороты.

Утопить НАБУ — означает утопить пять лет своего пребывания у власти. А относительно того, пойдут ли на уничтожение бюро враги действующей власти, думаю этого не будет. Аргументация — у нас некем заменить пока что эту структуру. Пойти же против НАБУ — это закрыть себе двери в Европу. Ну и среди кандидатов пока нет политического камикадзе. Поэтому, смело можно сказать, что единственными, кто сейчас может быстро уничтожить бюро- являются сами его работники, если захотят не бороться с коррупцией, а «оседлают» ее.

Искренне хочется верить, что содействие коррупции в «Оборонпрома» было лишь роковой ошибкой нескольких детективов, за что их накажут, а другие будут воспримут эту ситуацию, как горький урок. И в дальнейшем НАБУ станет образцом противодействия коррупции и верховенства права в Украине — чего искренне нам всем желаю.

Политический аналитик, эксперт,

Мизрах Игорь

Мізрах Ігор: НАБУ запрацювало. Чому б це? Що вплинули на відновлення ефективності бюро, або хто бажає його знищити?

Останнім часом в Україні ми стали свідками багатьох корупційних та політичних скандалів. Нажаль, головними героями в більшості випадків виявились «не останні» особи нашої держави.

Серед них навіть приписують злодіяння самому президентові Петру Порошенку, якого звинувачують у прикриванні корупційних схем в «Укроборонпромі». Та інформації про учасників скандалу (підкреслюю). Цим ми вже наїлися вдосталь, про них майже прочитати і почути майже на кожному «стовпі». Повертаюсь до підкресленого: за вираз  «учасники скандалу» можна подякувати журналістам і пресі, але ганьба нашим правоохоронним органам. Цей вираз вже давно мав бути замінений на – обвинувачені або хоча б на підозрювані.

Тому, на меті маю зупинитись на не менш винних в цих справах дійових особах. До них сміло можна віднести: СБУ, ГПУ та НАБУ. Якщо, (хоч і неприємно це констатувати, але це факт). Якщо СБУ і ГПУ раніше неодноразово були заплямовані скандалами із негативних сторін в інших «галузях», то НАБУ (нажаль, чи на щастя – думаю і те, і інше погано) – вперше показало себе як корумпований орган. Чесно, спостерігаючи за керівниками СБУ, ГПУ, НАЗК, САП та іншими високопосадовими особами стало дуже соромно за Україну.

Тому, що багато з них просто тішились і насолоджувались фактом, що  НАБУ нарешті заплямовано. Дехто прямо говорив – «А немає святих, в нас всі злочинці, всі крадуть і Антикорупційне бюро не виключення…». Знаєте, саме такі керівники вищих ешелонів правоохоронних органів прирекли нашу державу на те, що ми зараз маємо. На те що наша держава очолила рейтинг найкорумпіруванішоі держави світу і посіли одне з перших місць в списку. Але, замість того, щоб цим тішитись, вони б мали плакати .

Абсурд – ці люди раді тому, що їхні діти житимуть в корумпованій державі. Те, що НАБУ підозрюють у зв’язках с вищим керівництвом «Укроборонпрому» – це найперше їх вина, бо із появою бюро в цих людей першочергово стояло на меті зробити цей орган таким же як і вони. Вони вибрали шлях не рівнятись на НАБУ, а навпаки прирівняти бюро до себе. І як бачимо, бюро не справилось із величезним тиском спокус.

 

Після викриття фактів про участь бюро в скандалі вже пройшло досить часу. Як ми помітили, спочатку НАБУ від «своєї участі було в трансі», і довго не могло прийти до тями. Та все ж, думаю, отримавши доброго прочухана взялись за відбілювання своєї репутації. Можна припускати, що президент і вся верхівка влади просто зрозуміла, що Антикорупційне бюро не можна «зливати». Якщо це станеться – Порошенку як і багатьом політикам треба вивішувати білий прапор і на їх політичній кар’єрі можна буде поставити «великий хрест».  А про європейський напрямок треба буде забути надовго.

Європейська політична еліта вже «заточила зуб» через скасування статті 368-2 (незаконне збагачення), а крах НАБУ – це повне анулювання протидії корупції. Такий розвиток подій дискримінує всіх українських політиків і всю нашу державу. Європа всі наші конвульсії до бажання жити краще розцінить, як банальну брехню.

Неодмінно хочу додати, що скасування 368-2 для НАБУ можна розцінювати в двох аспектах: перший – велика «свиня», а саме-підстава з боку влади; другий – великий плюс: закриття справ, які вони б не довели до логічного завершення в силу своєї «політичної імпотенції».  Другий для них виглядає цікавішим, адже частково знімає вину за бездіяльність.

На даний час НАБУ реально «взялось за голову», проводить розслідування одне за одним, і як на диво – результативно. А голова бюро Артем Ситник наче отримав нове життя, думаю йому дали «другий шанс».

До прикладу наведемо кілька послідніх справ:

1. 14 березня. НАБУ оголосило 7 підозр у розкраданні 15 га особливо цінної землі вартістю 44 млн. грн. у селі Гатне Києво-Святошинського району.

2. 16 березня. Відкрито справу проти слідчих Нацполіції за отримання хабара в розмірі 50 тис. доларів.

3. 4 березня. НАБУ запобігає спробі компаній-учасниць корупційної схеми на митниці уникнути відповідальності.

4. 11 березня. Меру Одеси повідомлено про підозру у внесенні недостовірної інформації до електронних декларацій за 2015 та 2016 роки. Дії посадовця кваліфіковано за ст.366-1 Кримінального кодексу України.

5. 4 березня затримано чинного та колишнього директорів державного підприємства «СпецТехноЕкспорт» та ще трьох екс-посадовців за підозрою у розтраті 2,225 млн дол. США (55,5 млн грн). Цього ж дня їм повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Питання одне: чи зможе НАБУ так само результативно закінчити добре початі справи!? Чи знову результат буде один- танцювали, танцювали та й не вклонилися…???

Зараз реально можна побачити інтенсивну роботу Антикорупційного бюро, та чи не буде їхня діяльність упередженою? Ця структура в даний час спробує взяти народ кількістю справ, і це не є погано. Та основне, щоб їхня робота була справедливою, щоб під гарячу руку для статистики не попали невинні люди. Також вважаю, що без розкриття великих і гучних справ в них майбутнього не буде.

Щодо їхньої участі/неучасті в боротьбі з корупцією в «Оборонпромі» вважаю, що не потрібно топити повністю структуру. Звісно, вичислити і покарати винних є обов’язковим. Вважаю, що Артем Ситник виправить ситуацію і таки виведе НАБУ із цієї «багнюки». В нього просто немає вибору, адже на кону стоїть існування бюро і репутація цілої держави. Тому, зараз всіма правдами і не правдами не тільки Ситник і Порошенко будуть відстоювати правомірність дій структури у справі  в «Оборонпромі», а долучаться ГПУ, СБУ і та ж САП збавить обороти.

Втопити НАБУ — означатиме втопити п’ять років свого перебування при владі. А щодо того, чи підуть на знищення бюро вороги чинної влади – цього також не буде. Аргументація – в них немає ким замінити цю структуру. А піти проти НАБУ – це закрити собі двері в Європу, а серед кандидатів наразі немає політичного камікадзе. Тому, сміло можна сказати, що єдиними, хто наразі може швидко знищити бюро- є самі його працівники, якщо виявлять бажання не боротись із корупцією, а «осідлають» її.

   Щиро хочеться вірити, що сприяння корупції в «Оборонпромі» було лиш фатальною помилкою кількох детективів, за що їх покарають, а інші цю ситуацію просто вважатимуть гірким уроком. І надалі НАБУ стане взірцем протидії корупції і Верховенства Права в Україні – чого щиро нам усім бажаю.

Політичний аналітик, експерт,

Мізрах Ігор