Архив за месяц: Май 2019

Мизрах Игорь: Успеет ли Владимир Зеленский распустить Верховную Раду?

Нужно ли распускать Верховную Раду Украины? Может ли это произойти?

Сегодня этим вопросом обеспокоена большая часть жителей Украины.

Нынешняя весна в Украине выдалась очень драматичной и непредсказуемой с точки зрения политических событий. Еще совсем недавно народ обсуждал то невероятное количество кандидатов, которые баллотировались в Президенты Украины. Впоследствии страсти бушевали еще сильнее, и всех волновал вопрос, кто же всё-таки победит. И это несмотря на то, что новоизбранный Президент Владимир Александрович Зеленский после первого тура имел огромный отрыв. К окончанию выборов интрига всё-таки сохранялась.

Если в общем охарактеризовать выборы Президента Украины 2019 года, то мы можем гордиться тем, что они прошли на высоком демократическом уровне. Более того, весь мир высоко оценил избирательный процесс в Украине и сам его результат.

Выборы — это уже история. И не нужно на них зацикливаться, сейчас важно думать о будущем. В настоящее время государственные дела «зависли», как компьютер … И все это связано с «переходными периодом власти», который затягивается или кто-то его сознательно стремится затянуть.

После объявления официальных результатов выборов следующим шагом должна быть инаугурация Владимира Зеленского, как Президента Украины и как нового Главнокомандующего. Как все мы видим сейчас идут своеобразные «дебаты» и все, включая самого Владимира ждут, когда Президент приступит к исполнению своих обязанностей. Но не все так просто, как кажется, ведь со дня инаугурации зависит судьба депутатов этого созыва, а среди них большинство народных избранников, которые очень не хотят заблаговременно уходить в отставку. Ведь после инаугурации до 27 мая Владимир Зеленский может объявить о роспуске Верховной Рады Украины 8 созыва.

В основном речь идет о Блоке Петра Порошенко «Солидарность» и «Народный фронт», для которых такой расклад очень неудобен и невыгоден. БПП понимает, что они пройдут в Парламент со своим рейтингом 11-15%,. Возможно и «верхушка» «Народного Фронта» пролезет сквозь щели… Почему же такие важные эти 6 месяцев? А потому, что за этот период эти политические силы имеют целью по максимуму опустить рейтинг новоизбранного Президента и его партии «Слуга народа». Порошенко понимает, что оппозиционное движение, на которое он нацелился должно быть ему выгодно. Тогда будет глобальное преимущество нового Гаранта и его сторонников, а оппозиция может иметь лишь своего рода формальный статус.

Кроме этих политиков роспуск не выгоден и нескольким другим партиям, которые сейчас находятся в Раде. Среди них есть своего рода «камикадзе», которые это понимают, и все же орут, что им это нужно. Вспомним «Самопомощь», которая вообще «структурная» в своих действиях: то они выступают за ограничение полномочий Президента, то готовы его поддержать, даже в вопросе роспуска парламента. Но не только они сейчас хаотические в своих действиях. Сейчас почти целая Верховная Рада находится в хаотическом движении. Поэтому, сейчас возникает вопрос: «какое оптимальное решение для Украины относительно выборов в новую Верховную Раду?»

Прежде стоит поговорить о целесообразности роспуска Парламента, т.к. на этот вопрос украинский народ не знает ответа. Если взглянуть на реальные факты и опираться на статистические опросы, относительно доверия народа Украины к депутатам 8 созыва, то эти депутаты давно должны быть за пределами законотворческого органа. Этим избранникам доверяют только 8% людей, а уровень недоверия составляет 82%. Кстати, эти показатели являются самыми низкими во всем мире. От такого стыда они должны сами оттуда бежать, но как мы видим, они никуда вообще не собираются…

Очень плохо, что во время предыдущего «боя с командой Януковича», нашли только «золотой батон». А вот «золотое корыто» ушло по наследству нынешней власти. Важно подчеркнуть, что для нового Президента и для всего народа в целом лучше было бы начать все с чистого листа, ведь этот Парламент явно будет вставлять «палки в колеса» новому Гаранту. Это как автомобиль после ремонта: колеса поменяли, а двигатель остался поломанным. Какая польза от такого авто может быть? При такой ситуации объективно оценить деятельность нового Главы Государства будет невозможно, а это не выгодно в целом всему украинскому народу.

Поэтому, по моему мнению, полезнее было бы Владимиру Зеленскому стартовать с полностью отремонтированным авто. Если же говорить простым и доступным языком, то эти полгода для некоторых депутатов могут стать последними у власти. Вот представьте себе сколько они ещё украдут за этот период. Поэтому их лучше быстрее оттуда «забрать».

Вариант роспуска Парламента был бы крайне важным, если бы до Парламентских выборов оставалось менее года. А за полгода такой расклад не совсем может себя оправдать, ведь это может создать определенный хаос в Государстве. Ведь такой ход событий поломает много планов и стратегий политических партий и отдельных политиков и негативно может отразиться на Украине.

Здесь следует обязательно отметить то, что это вполне может убить шансы на прохождение в Верховную Раду новых политических сил, которые недавно образовались и могут расчитывать на доверие народа. Как вывод, мы не будем иметь возможность наблюдать за возможными новыми лицами в украинском политикуме. К примеру, Егор Соболев решил шагать с новой партией. Также Владимир Гройсман об этом заявлял. И слухи о Святослава Вакарчука и его новой политической силе давно не новость. При роспуске парламента мы можем увидеть старые лица в новом формате. Кроме того, такие как Гройсман, Соболев, Вакарчук уже искушенные властью и скорее всего примкнут к проходным партиям.

Выборы Президента показали, что в Украине возможны большие изменения, а роспуск Верховной Рады может вызвать остановку расцвета таких изменений. У нас в течение этого года происходят «реформы власти», а роспуск может вызвать остановку этих реформы на половине пути.

Если подвести итог выше написанного, я подчеркну, что депутатов 8 созыва однозначно надо разгонять. Но за полгода до завершения каденции, а тем более в период войны с агрессором, это не очень целесообразно. Кроме того, это может привести к формированию Рады 9 созыва старыми лицами, потому что новые партии физически не успеют выйти на арену борьбы. Если быть более точными, то в таком процессе их просто задавят сильные конкуренты, которые уже давно всем знакомы, разрекламированные и имеют деньги на выборную компанию.

Если же Владимир Александрович примет решение распустить Верховную Раду — это будет решение сильного политика, а самое главное он докажет, что не боится брать огромную ответственность на себя, а это заслуживает уважения. Если это произойдет, то целому народу надо будет его поддержать и довериться. Человек, пришедший на высший государственный пост знает, что делает.

О целесообразности роспуска парламента я уже поговорил, а теперь перейду к тому, успеет ли Владимир Зеленский это сделать и может ли это произойти. Если взглянуть на ситуацию со стороны, то все понимают, что нынешние депутаты будут стоять до последнего, чтобы продолжить свой иммунитет еще на полгода. Одним из доказательств этого является отсрочка инаугурации до безопасного для них времени, и это им скорее всего удастся. Ведь инстинкт самосохранения человека стоит на первом месте, а по «статистике» инстинкт власти и грабежей народа у них еще развит отлично. Поэтому практического самоустранения не будет. И даже предложенная дата 19 мая командой Зеленского будет не будет поддержана в Парламенте. Кроме этого можно склоняться к мысли, что сам Парубий не сильно будет настырный в вопросе агитации за это голосование. Даже если инаугурацию назначат на срок до 27 мая, то это точно не будет 19 число, ведь с этого времени Президент будет иметь возможность доказать и представить на рассмотрение парламента свою позицию, а в период того же 26 мая — физически времени на это не будет. Сорвать один пленарный день не составит больших усилий сторонникам депутатов, которые хотят остаться еще на 6 месяцев.

Здесь можно и говорить, что Зеленский сможет распустить Раду даже если инаугурация состоится 3 июня. Но это еще более призрачными шансы, ведь для этого нужно, чтобы сама Рада до 27 мая проголосовала за отсутствие коалиции. Т.е., юридически Рада сама объявит себе отставку. Это конечно лишь теория, а на практике этого не произойдет. Другие варианты возможны только через суды, но как к этому народ отнесется …

Поэтому вывод будет краток:

— депутатов 8 созыва нужно однозначно менять;

— распускать сейчас Парламент не является крайне целесообразно, хотя Президент, которому доверяет 73% населения должен знать, что делает и это будет его решение и ему за него отвечать. Поэтому, мы как народ поддержим его,

— шансы распустить Верховную Раду этого созыва вполне призрачные и почти невозможны, но не забывайте о том, что в нашем политикуме возможно все;

— самое главное одно- чем скорее Владимир Зеленский приступит к исполнению своих обязанностей, тем больше шансов Украины перейти к нормальной жизни, ведь народ уже истощен от политических баталий.

Политический эксперт,

Мизрах Игорь

Звернення політичного експерта Мізраха Ігоря до Президента України Зеленського Володимира: Необхідно терміново відсторонити від виконання обов`язків заступника Голови Держлісагентства Володимира Бондара і врятувати Україну!

Заступник Голови Держлісагентства Володимир Бондар рубав ліс для Януковича, а тепер прикривається Луценком. Чому чиновники вбивають наших дітей?

В Україні кожен день відбувається багато злочинів, про які знають багато людей, та вчинити ніхто нічого не з цим може. І все тому, що кришують злочинців, такі самі злочинці- найвищі чини української влади. Ніхто не буде перечити, що незаконна вирубка і контрабанда українських лісів належить до таких тяжких видів злочинів. А відповідно постає питання: «Хто стоїть за цим?»

Можна ходити довго по колу і писати «мемуари» про рядових чиновників, керівників лісгоспів, лісників, та всі розуміють, що це «малі рибини» в цій злочинній схемі. А за ними твердо стоїть величезний хижак, і якщо ми вже зачепили морську термінологію, то цим хижаком є українська «акула» із поглинання лісів – це заступник Голови Державного агентства лісових ресурсів України БОНДАР Володимир Налькович. А цю ненаситну до поїдання деревини особу, кришує ніхто інший, як сам «Мегалодон» української політики і правоохоронних органів, Генеральний Прокурор України Юрій Віталійович Луценко. Саме тому, ешелони поїздів і колони вантажівок щодня перетинають українські кордони в сторону Європейського Союзу.

Щодо Луценка, то тут все зрозуміло – він щит в цій схемі, і його завдання робити все, щоб ніхто не перешкоджав роботі в лісовій галузі Бондарю і рахувати кошти, які йому за це постачає сам Володимир Бондар.

Тому, зупинимось на постаті саме цієї «рибини», адже це голова всієї злочинної схеми. Зрештою, тут доцільно буде пригадати прислів’я: «Риба гниє з голови», а у випадку заступника Голови Держлісагентства, загноєння пішло ще з часів Президентства Віктора Януковича. Так, цей чиновник пристрасно працював на «сім’ю» і пачками носив гроші тодішньому Голові Держави.

Та провертати злочинні схеми Бондарю допомагав його  близький друг Богдан Колісник, якого недоназначений перший заступник Лісагентства за часів свого губернаторства на Волині призначив на посаду головного лісника області. Та як говорять «дружба-дружбою», а за «тепле» місце Колісник подарував Бондарю новий Land Cruiser за 100 тис. доларів. Вони разом з 2005 року зухвало вирубували обласний ліс – виводили більше половини всього заробленого лісгоспами на свої рахунки. До речі, Колісник протримався на посаді аж до 2014 року, допоки активісти не змусили його піти з посади через те,що він був спонсором анти-майдану, та фінансував тітушок. І при цьому чітко видно, хто «кришував» Крлісника і закривав йому кримінальні справи (http://lesovod.blogspot.com/2015/07/blog-post_43.html?m=1).

Тому, зараз офіційний доступ до влади Коліснику закритий.

В той час схеми у партнерів були відпрацьовані відмінно. І боятися їм було нічого. Адже частину прибутку вони регулярно віддавали Януковичу і компанії — тому їх не чіпали. 

Згодом, саме Колісник допоміг проштовхнути Володимира Бондаря на посаду першого заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України. Всі ще думали про те, як людина ні яким чином не пов’язана з лісом раптово виграла конкурс на таку серьйозно державну посаду. Та, як бачимо він у злочинах пов’язаних з лісом далеко не новачок. Ця посада і прихильність самого Генпрокурора виявились дуже фінансово витратними. Тому Бондар разом із своїм «бізнес партнером» зразу ж після його призначення, а це листопад 2016 року, швидко почали все окуповувати і закріпляти свої злочинні схеми. Тим більше на верх «Мегалодону» також потрібно було заносити «зелені» — не лісом ж йому харчуватись.  

Так, першою схемою яку вони провернули – це була їхня «інспекція». Так вони називали об’їзд лісництв, де чітко і зухвало пояснювали керівникам лісгоспів нові умови праці, а це — лісництво щомісяця мало відраховувати особисто Бондарю в кишеню 1 млн. грн.!!! А тих, хто не погоджується лякали кримінальним переслідуванням з боку прокуратури. І вже в цей час заступник Голови Держлісагентства відкрито страшив усіх «непридатних» самим Генпрокурором Юрієм Луценком. Тому і на даний час Бондар нікого не боїться. Більше того, він через Луценка може ініціювати прокурорську перевірку чи відкриття кримінальної справи протии своїх недругів, а це вже гірка реальність. Ця схема в реальності приносить Бондарю більше 300 млн.грн щомісяця, адже в Україні без Криму та Донбасу є більше 300 лісгоспів. Тож рахуємо отримаємо ісуму більшу 300 млн. грн. помісячно! От так Володимир Бондар від імені генерального прокурора Юрія Віталійовича Луценка обложив лісників незаконним «податком».

Діяльність заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів України Володимира Нальковича Бондаря є настільки нахабною і відкритою, що змусила і самого Прем’єр Міністра України Володимира Гройсмана вийти до людей із заявою, що він бере під особистий контроль ситуацію із злочинністю навколо українських лісів. Саме, він доручив Державній фіскальній службі, Державній аудиторській службі, Національній поліції, Держгеокадастру перевірити всі лісгоспи на предмет незаконного вирубування та контрабанди лісу. Гройсман зазначив, що лісопереробна галузь України в стагнації, тому що не переробляє деревину в Україні, а вивозить сировину за кордон, що є грубим порушенням Закону України. З цього часу мали відбутись ретельні перевірки господарської діяльності всіх лісгоспів з конкретними даними про накладні: хто їх підписував, хто відвантажував, який митник і яка митниця оформляла, через які пункти пропуску ця контрабанда проходила.Та нажаль, майже нічого подібного не зроблено, але це й не дивно, адже могли випливти далеко не ті прізвища, які «можна» наказати теперішній владі. Та все-рівно в цій заяві Володимир Борисович робив акцент на дрібну «рибу», керівники лісгоспів, лісники, максиму митники, і ні в якому разі не обмовився, що шукатиме того хто стоїть за цією схемою – і чого б це?…

Звісно, Гройсману не по душі така ситуація, адже він знає, що за цим всім стоїть Луценко, а об’єднує їх всіх ніхто інший, як сам Петро Порошенко. Саме тому ця заява, яка була зроблена ще в липні минулого року залишилась на рівні розмов. Виключенням можна спробувати назвати нещодавню зроблену заяву про проведення державного фінансового  аудиту Державного підприємства «Чернівецьке лісове господарство». Аудит має проводити Управління західного офісу держаудитслужби в Чернівецькій області у період з 29.03.2019-26.06.2019 року. Розглядати повинні були в період з 01.01.2016 по 31.03.2019 року. Та і ця перевірка є дуже підозрілою і штучною, і вона далеко не має на меті побороти корупцію в лісових господарствах, вона скоріш слугує для того, щоб наказати одного із «неугодних» схемам Володимира Бондаря. Мова йде про Тимофєєва Олександра Петровича – колишнього директора ДП «Чернівецький лісгосп», саме на часи його керівництва припадає левова частка аудиту. На свої посаді він пропрацював більше 12 років: з  03.10.2006  до 17.12.2018, та в певний час перейшов дорогу заступнику Голови Держлісагентства Бондаря, за що і його «наказали» звільненням, яким особисто керував Бондар. Та після того ні він, ні трудовий колектив ДП «Чернівецький лісгосп» не були згодні з цим рішенням, а тим більше із злочинною діяльністю Володимира Бондаря. Тому Тимофєєв подав до суду, що його звільнили незаконно, а суд в свою чергу 23.01.2019 року прийняв сторону позивача і відновив його на посаді. Крім цього суд постановив відшкодувати незаконно звільненому його оклад за період примусових прогулів (http://dovkilla.info/2018/12/13/колектив-дп-чернівецький-лісгосп-в/)

Та Бондар на цьому не заспокоївся і за допомогою свого підлеглого Сахнюка Віктора Анатолійовича, який являється начальником Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства просто відімстив Тимофєєву за його любов до справедливості. Бондар віддав наказ Сахнюку  на перевірку, яка носила скоріше формальний характер. В ході цієї перевірки Тимофєєва звинуватили в досить «липових» махінаціях. Приміром є покупка бензопил у кількості 51 шт., які по бухгалтерії було начебто внесено по не правильному обліковому рахунку… Із сумами витрат все нормально, тільки допущена помилка при проведенні бухгалтерської звітності. Істотне порушення! Вам це не вирубка лісу!!! Ще Тимофєєва звинуватили за розтрату 2.239,25 грн. на ремонт транспортного засобу, який після ремонту так і не приступив до роботи. Та й тут все дивно, адже в подальшому ремонті могли виявити глобальну поломку і зупинити ремонт у зв’язку з його недоцільністю. Крім цього виявили ще ряд подібних «сумнівних порушень», які явно не тягнуть на звільнення. Але ж Тимофєєв серйозно впав в немилість Бондарю, а той в знак помсти за повстання звільнив ще і кілька його підлеглих:   головного інженера Малишевського О.Г., головного бухгалтера Веселого С.Й. А головного лісничого Скакуна В.І., головного економіста Чебана С.М., начальнику відділу кадрів Горбишену К.А. —  виголосили і занесли до особової справи догани. І тут причина відома і на лице: чому ці холопи не слухають велике керівництво з Києва???? Не по правилах! Вони всі- миші, а ті що в я Києві- великі люди з кришею!

Сюди варто додати, що Бондарь на цей час давно призначив нового керівника – Кільчицького Михайла Петровича, що сталось ще 05.12.2018 року, до речі Тимофєєва він звільнив 17.12.2018 року. Ось цікавий факт: ДП «Чернівецьке лісове господарство» вже певний час має двох керівників.

Щодо колективного звернення  ДП «Чернівецьке лісове господарство», то воно було адресоване Президенту України Петру Олексійовичу Порошенку, який за сумісництвом є другом Юрія Луценка. Тому, який мав бути результат давно всім зрозуміло. Рука руки миє!!! Колективне звернення закріплене підписами практично всіх працівників, а їх не менше 300 чоловік. В цьому звернення люди чітко вказують, що Тимофєєва звільнили незаконно, без думки колективу і без врахування, що за час свого керівництва він збитковий лісгосп перетворив у надзвичайно прибуткове державне підприємство, яке у великій мірі фінансово забезпечує цілу область, та з його бюджету йдуть відрахування на оплату праці лісгоспів інших областей, які й досі є збитковими. Крім цього, основною вимогою було поставлено розібратись у протиправних діях Начальника Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктора Сахнюка, який втручається в діяльність лісгоспу і примушує вчиняти злочини і незаконні розтрати коштів. За твердженням колективу він часто робить вчинки для заниження прибутковості, заради збільшення свого впливу на ДП «Чернівецьке лісове господарство», використовує службове становище в цілях особистої користі. Працівники повідомили, якщо не буде позитивних змін, то вони будуть вимушені вдатись до акцій громадянської непокори.

Як бачимо бандитизм з незаконними вирубками і експортом лісу в Україні процвітає, а слова Прем’єр Міністра України Володимира Гройсмана були лише показовим виступом, до речі як і аудит який має на даний час відбуватись у ДП «Чернівецьке лісове господарство». Можна схилятись до думки, що його результатом буде звинувачення Тимофєєва у всіх злочинах пов’язаних із лісами на теренах всіє України, з нього спробують зробити «крайнього», а справжні злочинці й надалі «вбиватимуть наших дітей». Адже тотальна вирубка і експорт – це знищення екології, і вже наші внуки чи правнуки можуть відчути не достаток кисню , який виробляють дерева.

Так, одне дерево за рік зазвичай виробляє 100-200 кг кисню — цього достатньо для дихання людини впродовж цілого року. Також всього лише одне дерево здатне поглинути за рік стільки вуглекислого газу, скільки виробляє автомобіль за час пробігу у 30-40 тис. км. А тепер уявіть собі, якщо ми вирубаємо дерева, то що буде?! Думаємо, всі задумались і стало моторошно. Вирубка дерев значно підвищує ризики повеней, відповідно, погіршується якість ґрунту та родючість. Крім цього, вирубування карпатських лісів зумовлює зменшення біорізноманіття, знищення ареалів рідкісних видів флори і фауни, загибель цінних природних екосистем та негативний вплив на клімат усієї України.

Прем’єр-Міністр багато давав обіцянок людям, якісь виконував, а якісь ні. Тому, хочу нагадати пану Гройсману, що він обіцяв українському народові знайти винних у знищенні лісів, а ця обіцянка є найважливішою за часи його правління, адже мова йде про майбутнє наших дітей і України в цілому. Тому, Володимире Борисовичу, за Вами залишається лише порядність. як Прем’єр-Міністра, як чиновника, як людини, кому дороге майбутнє держави. Прийміть міри! Ще є час!

Безперечно, звертаюсь до новообраного Президента України Володимира Олександровича Зеленського.

Шановний, Володимире Олександрович! Нажаль, звертаюсь по дуже сумному питанні, а саме про екологічне майбутнє України, яке знаходиться під загрозою. Прошу Вас прийняти міри і посприяти тому, щоб вбивці наших дітей і онуків отримали максимально жорстке покарання. На Вас покладаємо великі надії, так як частина попередньої влади є безпосередніми дітовбивцями і співучасниками злочинів.

Я прошу розібратися в питанні злочинної діяльності Бондаря Володимира і Сахнюка Віктора в терміновому порядку. Покарати і відсторонити від виконання обов`язків в негайному порядку. Та при підтвердженні викладених мною фактів порушити кримінальне впровадження.

Це вкрай важливе питання, тому чекатимемо від Вас справедливих дій.

 

Політичний експерт,

Мізрах Ігор

Мізрах Ігор: Мовний закон потрібен, та він не повинен бути скальпелем для шматування України.

В.Зеленський правий – Мовний закон необхідно проаналізувати.

25 квітня Верховна Рада України ухвалила Закон №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови, як державної». За нього проголосували в другому читанні та в цілому 278 народних депутатів. Більше тижня я офіційно не робив заяв, щодо того, як бачу перспективи України і українців після даного голосування.

Свою витримку аргументую тим, що хочу донести людям об’єктивну думку, без емоцій, без навіювання ЗМІ, та без інших зовнішніх факторів. Адже, щоб підвести підсумки треба володіти точною інформацією, а не тією, що подають зацікавлені особи із різних сторін. А саме те і відбувалось в день голосування і певний час після нього. Прихильники Закону подавали виключно вигідну їм позицію, а противники горланили, що праві вони. Все це поширювали ЗМІ, подаючи читачу інформацію в різних ракурсах.

Це звичайні маніпуляції, тому що на час прийняття Закону український народ мало володів інформацією щодо самого змісту документу, людям задовго до голосування чітко не пояснили: «Що? Як? Чому?» . Дві сторони дійства просто доводили людям свою правоту.

Найперше підкреслюю, що я чудово володію українською мовою та виступаю на підтримку украінськоі мови, за її розвиток і популяризацію не тільки на теренах нашої Держави, але й у цілому світі. Крім цього я не виступаю противником даного Законопроекту, та все ж вважаю, що попри 2 тисячі поправок він не є досконалим і над ним ще потрібно працювати. Думаю, щодо моїх думок і висновків з’являться люди, яким вони не припадуть до душі, та все ж я спробую обґрунтувати своє бачення змін, що можуть чекати Україну після підписання даного Закону.

Найпершим хочу зазначити те, що мені не дуже імпонує, що даний Законопроект Петро Порошенко назвав його принциповим рішенням, адже принципи однієї людини, навіть Президента не мають бути першочерговими у таких вкрай важливих рішеннях. Підкреслю, що Закон №5670-д є важливим, та він аж ніяк не має бути принципом однієї людини – він має бути рішенням цілого українського народу.

Думаю це не тільки мене бентежить, що таке серйозне і доленосне рішення було прийнято органом, рівень довіри до якого становить не більше 8%, а рівень недовіри 82%! І це реальний факт! Можна схилятись до думки, що основна мета теперішньої влади, щодо ухвалення цього Закону далеко не турбота про народ і українську мову. Це найперше, можливо і грубо прозвучить, їхній піар перед осінніми виборами до Парламенту. Петро Порошенко таким чином хотів «вполювати двох зайців». Перше – це збереження свого електорату, а серед них «левову» частку становлять націоналісти. Друге – максимум принести дискомфорт у правління Володимира Зеленського і водночас, при будь-яких найменших, на думку недругів, недоліках перетягувати його виборців на свою сторону.

Здорово мислячий українець розуміє, що дії Зеленського можна буде розцінювати виключно під час його правління, і певні заклики зі сторони противників, щодо того що Володимир може чинити тиск на все українське є безпідставними. Якщо взяти сам законопроект, то він мав бути прийнятий в період Президентської виборчої кампанії, а основна його мета була – це підвищення рейтингів Петра Порошенка.

Я не заперечую про те, що цей закон непотрібен. Та первинна його функція була далеко не для покращення розвитку мови і життя людей, а для звичайного дієвого піару. В мене закрадається думка і постає питання, якби вибори Президента були через рік, то і мовний закон також би приймали через рік? Виходить, що чинна влада в такий спосіб маніпулювала народом задля своїх корисних цілей.

Якщо глянути на гасло «Армія! Мова! Віра!», то стає зрозумілим, що мова це був один із останніх шансів Петра Олексійовича пройти в Парламент. Адже «Армію» народ давно викреслив самостійно. По-перше, основна заслуга міцності армії- це народ і волонтери. По-друге: розкрадання в «Укроборонпромі» повністю розкрило його істинну суть. «Віра» — тут дійсно Петро Порошенко заслуговує поваги, за це йому велике дякую. Але питання «Віри і Томосу» було перекреслене корупцією його оточення. Тому залишилась «Мова»… Дуже добре, що цей закон прийняли, та погано, що його використали для маніпуляцій народом.

Та найбільш каварний план першочергово прихований від людського ока. Адже за квапленням до ухвали можуть стояти особисті інтереси, а саме присутність пунктів, які Президент Зеленський задля існування України змушений буде змінювати. Ймовірно це є прихованою загрозою, «бомбою сповільненої дії», зрештою яка вже частково починає діяти. І саме на це буде акцентована увага виборців, які підтримують Петра Порошенка на наступник виборах до Парламенту. Він сподівається, що люди йому довірятимуть і не візьмуться вдумливо читати цей закон. Але це не так.

Щодо реакції новообраного Президента Володимира Зеленського вважаю її цілком адекватною і правильною – це обґрунтовані слова сильного політика. А всі негативні коментарії, які закиди в його сторону є абсурдними і не піддаються поясненню. За винятком, що це продовження «травлі» зі сторони ворожого табору.

Тут варто ще зазначити, що виборці Зеленського цілком спокійно ставляться до прихильників Порошенка, чого не скажеш про електорат Петра Олексійовича, який при любій нагоді актуально це, чи ні, просто нагнітають ситуацію. Складається враження, що попри заяви П.Порошенка, що він прийняв поразку, це далеко не так. Особисто я не розумію цього, адже вже пора відкривати нову сторінку історії України, де п’ятий Президент має допомоги адаптуватись народові до новообраного Гаранта задля боротьби із агресором, а відбувається далеко не так, на превеликий жаль.

Тепер хочу детальніше обговорити заяву Володимира Зеленського щодо прийнятого Закону «Про забезпечення функціонування української мови, як державної». Ось його слова: «Після мого вступу на посаду президента буде зроблений ретельний аналіз цього закону, щоб пересвідчитися, що в ньому дотримані всі конституційні права та інтереси всіх громадян України. За підсумками аналізу реагуватиму відповідно до конституційних повноважень президента України i в інтересах громадян». Не розумію тих людей, які критикували ці слова, адже обіцянка провести аналіз є розумним рішенням. Це підкреслює, що Володимир хоче володіти даними, а не приймати необґрунтовані рішення. Він заявив про те, що перед прийняттям любого рішення найперше потрібно бути в них обізнаним.

Виходить, що частині громадян не подобається, що до влади нарешті прийшла людина, яка думатиме перед прийняттям рішення. А щодо того, чи даний Закон не порушує права людей, Зеленський на 100% правий, зо це необхідно перевірити. Володимир Олександрович розуміє, що є Президентом цілої України і він нестиме відповідальність за ситуацію, яка може скластись навколо цього Закону. Він підкреслив Закон №5670-д має принести користь українській мові і цілому народові, а не слугувати піаром для певних політичних сил. Крім, цього пан Зеленський розуміє, що в такий спосіб нещодавні противники в боротьбі за найвищу посаду Держави могли з легкістю спробувати підставити «свиню». Тому, слова В.О. Зеленського є зваженими і заслуговують на повагу, адже він повів себе як політик.

На сьогоднішній день важко спрогнозувати наслідки, які чекають Україну після підписання Закону №5670-д, адже на даний час він знаходиться на етапі не чіткого його аналізу. Те що він потрібен, не підлягає обговоренню. Та чи потрібен він у такому контексті, тут вже є багато питань. Та вже зрозуміло, що все що подано на даний час явно не підходить всім громадянам України.

Пришвидшене прийняття Закону може зіграти з українцями у злий жарт. Може вийти так, що теперішня влада заради свого проходу у Парламент наче «скальпелем пошматує» нашу Державу. Вони явно розуміють, що підтримку виборців Зеленського їм не здобути, а найкращим варіантом втримати свій електорат є тотальне подання прибічників новообраного Президента ворогами всього українського.

Вони чітко продумали, що екс -шоу-мен змушений буде дбати про весь народ. І виключенням не є люди, які розмовляють російською мовою.

Якщо об’єктивно подумати, то даний закон є занадто жорсткий для сприймання частиною українського народу. Влада його провела і зазначила – «Все, ви мусите виконувати!». Це вже чергова помилка політиків, яка може спричинити конфліктні ситуації. Чому, жоден високо посадовець не розуміє, що важливу роль відіграє менталітет людей, а історично склалось що на Сході і Заході України він відрізняється. В цій ситуації потрібен буде розумний консенсус, адже нашу Державу чекатимуть сумні наслідки.

Не можна просто переступити через частину українців. З іншого боку українська мова повинна розвиватись і міцніти по всій нашій землі. Та насильницьке насадження може спричинити спротив. Тому  перед Володимиром Зеленським стоятиме вкрай важке завдання.

Всі розуміють, що велике значення у війні із російським агресором має інформаційна війна. Тепер, уявіть ситуацію, що у російськомовних регіонах близьких до лінії зіткнення і на окупованих територіях почати все переводити на українську мову: ЗМІ, державні установи, культурні заходи, тощо.

Напрошується  логічне питання: «Що можна отримати в замін?». Адже своїми руками і діями ми підштовхнемо людей в руки до ворога. От такий результат може бути… Як приклад, до російськомовного українця потрапляють дві газети, одна на українській, а друга на російській мовах. Яку він читатиме? Звісно, ту яку зможе. А тепер далі: українські ЗМІ до цих громадян  не будуть потрапляти російською мовою і в них на зрозумілій їм мові не розкажуть, що Росія агресор, українська мова найкраща, тощо.

Тоді як результат, до них потраплятимуть російські ЗМІ, де вже сам ворог візьметься за свою пропаганду.  

Як висновок, цей закон в такому форматі може знівелювати шанси перемогти в інформаційній війні. Найкращим, методом буде поєднання популяризації мови і певних обов’язкових аспектів. В цих регіонах треба починати із коренів. Спробувати змінювати менталітет. Прикладом цього можуть бути масштабні україномовні фестивалі, благодійні, безкоштовні концерти, літературні конкурси, тощо. Найперше треба показати, що все українське – це краса, це добро, це модно!

Ще однією слабиною є те,  що в Україні є багато нацменшин. А тепер уявіть собі, якщо російськомовні громадяни побажають себе визнати нацменшиною… Уявили? Га нашу Державу може чекати, як мінімум 10-ти мільйонна національна меншина. А що тоді? А тоді, до нас сміло може «завітати» Путін… От такий колапс….

Підводячи підсумок підкреслю, що  Закон №5670-д «Про забезпечення функціонування української мови, як державної» є вкрай важливим для України. Та цілком підтримую Володимира Зеленського в тому, що найперше його потрібно винести на обговорення всього народу, переглянути всі «за» і «проти», знайти компроміси та вдосконалити його. Звісно, якщо це забажає народ. Одним із найважливіших аспектів функціонування такого Закону буде популяризація української мови, культури, традицій. Необхідно створити середовище, де наша солов’їна та прекрасна мова відчуватиме себе щасливою! Людям потрібно прищепляти бажання говорити українською, щоб в наступних поколіннях це вже було на рівні природного рефлексу. От тоді не буде виникати зайвих питань…

Політичний експерт,

Мізрах Ігор

 

 

Мизрах ИГОРЬ: С ПЕРВОМАЕМ ВАС ДОРОГИЕ УКРАИНЦЫ! Почему мы до сих пор празднуем этот праздник? И праздник ли это для украинцев?

Как всегда, утро началось с того, что с раннего утра начал вибрировать мой телефон и принимать уже ставшие стандартными открытки на ВатсАпп, Вайбер и другие мобильные приложения с поздравлением 1 Мая! Такой родной, близкий и забытый праздник наших времён…. Все мы ждали этот чудесный праздник весны! Парад! Цветы! Флажки! Шарики! Маевки! Шашлыки!!! По всей необъятной и такой огромной стране! Мы ждали этот праздник! Мы радовались этим весенним дням. Мы знали- это праздник каждого гражданина нашей необъятной Родины!

И вот пришли другие времена. Другие праздники. Другие ценности… А почему не разобраться в корнях таких праздников и понять для самих себя- нам нужны такие праздники?

Я хотел бы поздравить всех с Днем труда. А особенно тех, кто в этот день работает. Из этого можно сделать вывод о моем отношении к этому вопросу.

А теперь к истории этого праздника.

Здесь прозвучала мысль о том, что День труда — коммунистический праздник и вообще проблемный вопрос. На самом деле, не только коммунистический. Если брать историю этого праздника, надо было бы сказать, что этот праздник больше анархистский.

С чего же все началось? 1 мая 1886 в Америке, в Чикаго, начались массовые акции протеста. Главная тема протестов- введение 8-часового рабочего дня. Но, так как тогда Первое мая не было праздником или выходным днем, рабочие не вышли на свои рабочие места. В ответ на это работодатели начали увольнять людей. Начались столкновения, и третьего мая там были первые погибшие. Они были убиты полицией. Четвертого мая проходил митинг по поводу событий, произошедших накануне. Кем была брошена бомба, погибли несколько полицейских. Полицейские начали стрельбу. Точное количество погибших тогда мы не знаем. В то время американская полиция очень отличалась от ее современного образа.

А теперь предлагаю вспомнить Революцию Достоинства. Я не просто провожу сейчас параллель. И многие кое-что наверное вспомнят…. Ведь история циклична…

Например, на следующий день после протестов спилили столб, который стоял на этой площади, чтобы было непонятно, кто с какой стороны стрелял. Потому что получилось так, что полицейские стреляли в других полицейских.

Во всем обвинили анархистов, активистов рабочего движения. Начался судебный процесс, где их судили не за какие-то конкретные действия, а за то, что они анархисты. Так до сих пор и непонятно, кто бросил эту бомбу. Есть несколько версий. В частности, известный американский историк анархистского движения Пол Еврич пишет о том, что, возможно, это был провокатор.

В результате людей-участников митинга повесили просто за их политические взгляды.

Вам это ничего не напоминает?

В чем заключались проявления солидарности? И сохранилась ли она до сегодняшних дней?

После этого Второго интернационала Первое мая провозгласили Днем международной борьбы за трудовые и социальные права, а также Днем международной солидарности, когда рабочие в разных странах поддерживают друг друга. С тех пор этот праздник охватил практически весь мир. Первого мая миллионы людей выходят на улицы стран Западной Европы, Латинской Америки, Южной Азии и так далее. В Индии к Первому мая было приурочено несколько всеобщих забастовок, когда по всей стране не работало около 100 млн. человек. В Бразилии накануне также проводят всеобщую забастовку. Думаю, что в этом году снова будут столкновения в Турции.

Первое мая — это живая традиция, к которой привлечены все причастные к профсоюзному или левому движению- от анархистов до умеренных социал-демократов. Но это действительно День борьбы за человеческое достоинство!

Примечательно, что многие из тех прав, за которые люди выступали еще тогда, и якобы были завоеваны, сейчас снова под вопросом. Как и тот же 8-часовой рабочий день.

Теперь к истории праздника в Украине.

Часто в массовом сознании этот праздник привязывается к советской традиции. Но есть украинская традиция. Львов был одним из первых городов в мире, где в 1890 году начали праздновать Первомай. Местные профсоюзы собрали там 4000 рабочих, между которых был Иван Франко. Таким образом, традиция маевок на Западной Украине укоренилась еще тогда.

Тогдашние требования рабочих: 8-часовой рабочий день, всеобщее избирательное право — с 21 года, и общее бесплатное образование — до 14 лет. Это вещи, которые завоевали для нас тогда эти люди!!!

В «подроссийской» Украина эти маевки длительное время были подпольными. Но здесь есть историческая преемственность. Конечно, она была омрачена официозом. Но в результате возвращения к рыночной экономике и олигархического периферийного капитализма сейчас встает вопрос о том, что Первое мая — это День борьбы за соблюдение своих трудовых прав.

Контекст майских праздников.

Мне кажется, контекст майских праздников в Украине является позитивным. Даже несмотря на отношение наших проукраинско-направленных народных избранников. Люди воспринимают это как начало настоящей весны. Вместе с тем, они воспринимают День труда, как нечто общее. Но этот контекст очень выхолощенный. Его следует наполнить реальным содержанием. Потому что сейчас есть такая потребность, даже больше, чем в советские времена. Сейчас большинство населения Украины — это наемные работники. А наемным работникам лучше действовать как коллективный субъект. Таким образом они смогут получить лучшие условия труда. Для того, чтобы вспоминать об этом, у нас в календаре есть День труда. Но это нужно артикулировать.

За что борется современный украинский рабочий?

До сих пор речь идет о 8-часовой рабочий день. В первом чтении был проголосован проект нового Трудового кодекса, к которому внесли кучу поправок, в основном со стороны работодателей. Норма про 8-часовой рабочий день может быть изменена. Рабочий день может быть продлен до 12-часового и, там есть специальные условия для этого. Также там есть норма о том, что на рабочем месте работодатель может принимать вертикальные нормативные акты, предусмотренные законодательством.

Сейчас часто говорят о том, что рабочего класса в Украине уже нет.

Во-первых, стоит просто съездить в Кривой Рог, Днепр или Запорожье, и увидеть, что промышленный рабочий класс никуда не делся.

Во-вторых, люди, которые сидят в офисах, — такие же наемные работники.

Для того, чтобы отстоять свои трудовые права, люди должны создавать профсоюзы. Во-первых, слово «профсоюз» сейчас у нас не популярно. Во-вторых, к сожалению, на профсоюзы уже давят. А согласно новому Трудовому кодексу, оснований для увольнения, в том числе и членов профсоюзов, становится больше.

Насколько профсоюзы в Украине являются эффективными?

Накануне Первого мая прошлого года акцию за заключение коллективного договора проводил профсоюз строителей. В строительной отрасли действительно происходит больше всего нарушений, так как очень многие люди не трудоустроены официально. Перед ними выступал Генеральный секретарь общемирового профсоюза. На этом фоне кажется, что в Украине профсоюзов совсем мало. Но они есть, и есть конкретные примеры, когда им удается отстоять определенные вещи. Среди профсоюзов, входящих в Конфедерацию свободных профсоюзов Украины, есть такие, которые занимаются тем, чем должны заниматься. Они должны стать примером для других, и показать, что профсоюз — это не про отпуска, хотя и об этом тоже, а о ежедневных гарантиях достойных условий труда на рабочем месте.

Первое мая и Четвертая технологическая революция.

Когда произойдет полная автоматизация, будет введен базовый доход. Но если сохранится нынешняя структура экономики, возникнет расслоение общества. Будут владельцы заводов и топ-менеджеры, получать большой доход. И будет масса людей, которые будут прозябать на базовом уровне. Для того, чтобы этого не произошло, должно быть организовано движение наемных работников, которые скажут: «Нет, ребята. Если у нас столько богатств, надо их делить так, чтобы каждый имел все необходимое и мог развиваться. »

Как изменять контекст праздника в Украине? Как понять, что трудовые права — это не про коммунистическое прошлое, а это нашем с вами настоящее и будущее?

В Советском Союзе было как раз отсутствие борьбы за трудовые права. Потому что советская власть заключила определенный общественный договор с рабочими — им давались какие-то социальные гарантии, но не было возможности действовать самостоятельно. Здесь можно вспомнить расстрел рабочих в Новочеркасске или события в Кривом Роге.

Поэтому сейчас нужно преодолевать НЕ красный день календаря, а неумение людей бороться за свои трудовые права.

Мне, как политическому эксперту хватило ровно одного часа, чтобы постараться вам доказать значимость это праздника.

Неужели депутатам не хватило на это 27 лет Независимости Украины?

С праздником вас ДОРОГИЕ УКРАИНЦЫ!

В славный майский день желаю Вам здоровья, радости плодотворного творческого труда, наслаждения результатами своей творческой, общественной, научной и спортивной деятельности. Беритесь за сложные дела и успешно справляйтесь с ними!

Политический эксперт

МИЗРАХ ИГОРЬ