Дорогі українці! Хочу привітати вас з Днем Конституції України. Цей день знаменує дату, коли Україна остаточно повстала з попелу і знову стала вільною. Нехай же полум’я гордості за нашу державу яскраво сяє у серцях усіх нас, освітлюючи нам шлях у щасливе майбутнє.
Ухвалення народом свого самого головного закону знаменує народження вільної держави. Так нехай ця дата в календарі не стане для нас порожнім звуком і кожен з нас гідністю зможе сказати, що ми дійсно маємо ту країну, на яку ми заслуговуємо, і ті закони, які прийняли самі. Нехай Київ залишиться незалежним і могутнім. Нехай на жовтих полях вистигає урожай радості, а блакитне небо ніколи не застувають хмари негараздів.
А тепер трохи історії.
Щороку, починаючи 1996-го, 28 червня Україна відзначає День Конституції – єдине свято, яке закріплено в цій самій Конституції. Це – знаковий для українців день, бо в цей день ми, після багатьох років неприйняття і дискусій отримали основоположний документ найвищої юридичної сили.
Наша перша Конституція, відома як Конституція Пилипа Орлика, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією з перших не лише у Європі, а й у світі. Коли в Бендерах (теперішня територія республіки Молдова) було затверджено «Правовий Уклад Та Конституцію відносно Прав І Вольностей Війська Запорозького».
Там після смерті Івана Мазепи відбулися вибори нового гетьмана. Ним став генеральний писар Війська Запорозького Пилип Орлик. Між ним і козацькою старшиною і було укладено угоду під назвою «Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького».
Вона складається зі вступу-преамбули, 16 статей та присяги новообраного гетьмана. Ця Конституція фактично проголошувала Україну незалежною республікою (зберігався тільки протекторат шведського короля).
Конституція 1710 року чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.
Положення законодавчого документа, з одного боку, узагальнили весь накопичений у попередні роки державотворчий потенціал козацтва, а з іншого – стали невичерпним джерелом для подальшої боротьби українців за незалежність.
Принципи, закладені в Конституції Пилипа Орлика, свідчили про зародження поглядів на демократичний устрій організації війська та про його національну ідентифікацію у межах суверенної держави вже на початку XVIII сторіччя.
Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 року — також помітне явище в розвитку конституційного законодавства України. Робота над проектом Конституції розпочалася після проголошення Української Народної Республіки, оскільки ця історична подія поставила на порядок денний необхідність прийняття Основного Закону. Його принципові засади від імені конституційної комісії сформулював Микола Грушевський .
В основу Конституції було покладено ідею поділу влади з метою гарантувати демократичний розвиток Української держави. Проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність України, рівність прав. Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами.
Вадами Конституції УНР історики називають, зокрема, декларативність положень, невизначеність функцій органів влади та їхніх взаємовідносин, невизначеність території УНР тощо.
Через гетьманський переворот Конституція УНР 1918 року не набрала чинності. Але зміст Основного Закону доби Центральної Ради дає підстави стверджувати, що з точки зору права він хоча й був недостатньо професіональним, проте важливим як документ часу, оформивши відродження державності України.
Чотири Конституції Радянської України (1919-1978 рр) були політичними документами і розроблялися спершу в ідеологічних відділах ЦК КПРС. Ці конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави, – зазначають історики.
З 1996 року до Конституції кілька разів вносилися зміни – під тиском певних політичних сил чи відповідно до потреб часу. Перший раз зміни до основного документа країни були внесені у грудні 2004 року. Тоді для подолання гострої політичної кризи під час Помаранчевої революції парламент ухвалив закон України № 2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» та про внесення змін до закону про вибори президента.
На початку 2014 року на тлі політичної кризи в Україні активізувалися пропозиції «повернутися до Конституції 2004 року». Під цим малося на увазі обрання парламенту за пропорційною системою та позбавлення президента значної частини повноважень.
Цей закон не був підписаний президентом, парламент ухвалив нову постанову «Про текст Конституції України в редакції 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями». Цей закон набув чинності 2 березня 2014 року. Таким чином, від 2 березня 2014 року в Україні є чинною Конституція, прийнята 28 червня 1996 року, із змінами і доповненнями, внесеними пізніше.
2 червня 2016 року Верховна Рада прийняла закон про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), або так звану судову реформу.
Сьогодні ми, як і світова громадськість, визнаємо, що маємо Конституцію, яка відповідає європейським вимогам Основного Закону. А як зробити так, щоб конституційні постулати не були просто записами на папері, знає кожен: почати із себе і неухильно їх виконувати. Тоді й результати не забаряться.
Зі святом нас, Українці, з Днем Конституції.
З повагою,
Ігор Мізрах
mizrakhigor 